Секта «секачівців», в яку входить щонайменше півтора десятка таємних «священників», діє на Чернігівщині.
Усі вони, відвідуючи храми УПЦ (МП), нічим не виявляють своє «духовне звання», здійснюючи богослужіння лише на квартирах та в приватних будинках. Усі ці «священнослужителі» працюють у світських установах і нерідко займають досить високий соціальний стан. Постриг так званих «священнослужителів» здійснював самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр Михайло Максимович) – уродженець села Мощенка Городнянської громади. Загальна кількість таємних чернечих, пострижених сектантом-«архієпископом», не піддається обчисленню, однак той факт, що поховання та відспівування Херувима проводили клірики Чернігівської єпархії УПЦ МП, свідчить про наявність послідовників секти «секачівців» в рядах згаданої релігійної структури. Скандально відомий сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр) ще перед війною збудував у Мощенках, за десять кілометрів від кордону з росією, монастир, у якому до останнього поминали московського патріарха Кіріла Гундяєва. Як стверджує відомий релігієзнавець, директор Міжнародного інститут афонської спадщини чернігівець Сергій Шумило, Херувим (Дегтяр) став відомим завдяки тому, що в 1994 році сфальшував і став розповсюджувати від імені місцево шанованого преподобного Лаврентія Чернігівського лжепророцтво, що стало основою ідеології «русского мира».
Автор лжепророцтва
В середині 90-х лжепророцтво, автором якого був лжемонах із маленького прикордонного села Мощенка, набуло популярності в російській православній церкві. Ба навіть більше – патріарх Кіріл Гундяєв взяв його на озброєння для обґрунтування ідеології «русского мира» та виправдання війни проти України. Звучало це херувімівське лжепророцтво так: «Киевская Русь была вместе с великой Россией. Киев без великой России и в отдельности от России немыслим ни в каком и ни в коем случае… Как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа – это Един Бог, – так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая Русь» (Москва: «Русский духовный центр», 1994).
«Як неодноразово заявляв московський патріарх Кіріл Гундяєв, «ядром русского мира сегодня являются Россия, Украина, Белоруссия, и святой преподобный Лаврентий Черниговский выразил эту идею известной фразой: «Россия, Украина, Беларусь – это и есть святая Русь». Именно это понимание Русского мира заложено в современном самоназвании Русской Церкви», – цитує дослівно Гундяєва, що благословив війну проти православної України, дослідник Сергій Шумило. – На цьому гаслі про «триіпостасність Русі» грунтується розроблена Кірілом Гундяєвим фундаменталістська ідеологія «русского міра», яка стала обґрунтуванням і причиною теперішньої загарбницької війни РФ проти України. Це гасло, так би мовити, є його «символом віри». При цьому, полюбляючи часто маніпулювати цією фразою, Гундяєв постійно фальшиво приписує її українському святому першої половини ХХ століття преподобному Лаврентію (Проскурі) Чернігівському».
Проте насправді за цими словами московського патріарха криється брутальний обман і фальсифікація. Адже Лаврентій Чернігівський цих слів ніколи не казав.
«Це є афера і підробка, коли цілеспрямовано з ідеологічною метою в вуста шанованого подвижника штучно вклали слова та ідеї, які ніколи йому не належали і яких він ніколи не поділяв. Причому насправді ідеї безграмотні і навіть єретичні з точки зору християнської теології», – резюмує директор Міжнародного інституту афонської спадщини.
Про покійного «схімандрита» Херувима дослідник православ’я каже, що той належав до сектантської течії «секачівців» і був одним з перших, хто на початку 1990-х років почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна.
Як виникла секта?
У 1950-ті роки в РПЦ МП Херувим (Дегтяр) мав сан диякона, проте на початку 1960-х років його вивели поза штат і позбавили сану.
Після цього він спільно з двома іншими позбавленими сану колишніми священиками Чернігівської єпархії РПЦ МП Геннадієм Секачем та Феодосієм Гуменніковим (обоє родом із села Вербівка Ріпкинського району Чернігівської області) утворили власну нелегальну групу, де оголосили себе таємними єпископами. Свою офіційну «наступність» вони виводили від іншого самозваного «таємного архієпископа» Серафима (Михайла Поздєєва, 1972 року народження), який видавав себе то за рідного брата імператора Миколи II «Великого князя Михайла Романова», то за «архієпископа Серафима». Насправді ж, як видно з оприлюднених архівних документів, Поздєєв був агентом і провокатором ГПУ-НКВС, який навмисне видавав себе за «великого князя» та «архієпископа». Примітно, що вперше Поздєєв у ролі самозваного «архієпископа Серафима» почав «служити» наприкінці 1930-х років саме у Чернігові, де трудилися згодом і його наступники – лжемитрополити Геннадій Секач та Феодосій Гуменников, а також лжеархієпископ Херувим (Дегтяр). Причому, як видно зі слідчої справи Поздєєва, свою першу «архієрейську» службу він здійснив на квартирі сергіанського єпископа та агента ГПУ Стефана Проценка.
Створену ними течію прийнято називати «секачівцями» в честь імені одного з її засновників Геннадія Секача, уродженця Вербівки, що на Ріпкинщині. Популярний релігійний портал «Релігія в Україні» публікував аналітику, з якої випливає, що ця група була побудована на зразок таємних хлистівських громад, адепти яких для зовнішніх демонстрували свою прихильність до офіційної Церкви, показово побожно поводилися в легальних храмах, тоді як вдома здійснювали власні таємні обряди та ритуали. Нелегальні ієрархи «секачівців» дуже часто продовжували офіційно служити на парафіях РПЦ МП як рядові священики, тоді як у своїх будинкових храмах здійснювали обряди як «таємні архієреї».
Ієрархи в жіночому одязі
Свого часу Чернігівська обласна газета «Деснянська правда» повідомляла про діяльність цієї течії. Зокрема, у статті «“Праведник” із загребущими руками» («Деснянська правда», № 134 (17167) від 16 липня 1985 року) повідомлялося про шахрайство і нетрадиційну «сексуальну розбещеність» Херувима (Дегтяра).
Свій «кафедральний храм» у Чернігові Херувим розмістив у приватному будинку в мікрорайоні Подусівка, де таємно служив «архієрейським чином». Серед місцевих жителів він був відомий дивними нахилами. Зокрема, мешканці Подусівки розповідали про те, як на початку 1990-х років бородатий дід Херувим нерідко бігав вулицями у одній лише нижній сорочці. Подібне псевдоюродство «старця» Херувима залишило про себе неприємну пам’ять у багатьох місцевих жителів.
Під час протистояння навколо храму Святої Великомучениці Катерини, де вперше в Україні засвітились прапори ДНР, ХНР та ЧНР, Херувима часто бачили в похідному наметі-каплиці. Його також бачили у наметі-храмі в Маріїнському парку біля Верховної Ради у Києві – саме цей намет-храм тривалий час був одним із центрів «політичного православ’я», засудженого Собором УПЦ (МП). Під виглядом боротьби з українськими розколами лжеархієпископ Херувим залучав послідовників до власної розкольницької групи. Має він чимало «духовних чад» і серед кліриків Чернігівської єпархії УПЦ (МП), серед них, як повідомляється, пострижений ним ігумен Варнава (на прізвисько «Циган») та деякі інші.
Як повідомляє журнал «Вісник РХД», у секачівських «ієрархів» є дуже дивна особливість: вони нерідко одягаються в жіночі сукні та хустки. В такому вигляді вони можуть ходити подвір’ям, полоти город тощо. Деякі з них можуть одягати жіночі хустки навіть замість мітри чи клобука під час богослужінь. Катакомбні джерела також стверджують, що саме Херувим (Дегтяр) на початку 1990-х років у Москві «рукоположив» в «архієпископа» скандально відомого Нікона (Ламекіна), який відрізняється вкрай ліберальними поглядами і виступає за церковну легалізацію гомосексуалізму та одностатевих шлюбів.
Сьогодні рух «секачівців» не є цілісною структурою, а діє розрізненими анархічними групами. Багато секачівських ієрархів користуються правами автономії.
Хто послідовники?
У віданні таємного «схіархієпископа Чернігівського» Херувима (Дегтяра) до його нещодавньої кончини перебувало щонайменше півтора десятка таємних «священиків». Всі вони, відвідуючи храми УПЦ (МП), нічим не виявляють своє «духовне звання», здійснюючи богослужіння лише на квартирах та приватних будинках. Загальна кількість таємних чернечих, пострижених чернігівським архієпископом, не піддається обчисленню. Як повідомляє портал «Релігія в Україні», таємні парафіяльні громади послідовників Херувима (Дегтяра) є у багатьох великих містах російської федерації, України та Білорусі (москва, санкт-петербург, Чернігів, Гомель та інші великі міста).
З огляду на те, що РПЦ офіційно взяла на озброєння лжепророцтво Херувима, обґрунтовуючи нинішню агресію проти України, не виключено, що йому доплачували російські спецслужби. Підтвердженням тому стала публічна інформація про те, як з його будинку на Подусівці грабіжники винесли півтора мільйона доларів. Звідки такі гроші в простого «монаха»?
Дослідник релігійних організацій і афонської спадщини Сергій Шумило визначає Херувима (Дегтяра) не інакше як самозванця. Ось що він про нього каже: «Після того, як в 1993 році в УПЦ МП був канонізований шанований на Чернігівщині місцевий подвижник архімандрит Лаврентій (Проскура), Херувим Дегтяр на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «старця». З цією метою, фальшиво видаючи себе за «учня прп. Лаврентія», він береться за фальсифікацію його житія та повчань, які й видав вперше під власною редакцією в 1994 році у москві у видавництві «Російський духовний центр». Згодом, маючи вже авторське право на текст, в 1996 році та в подальші роки він знову видає цей сфальсифікований твір багатотисячними тиражами, який російські церковні книговидавці та перекупники поширюють по всіх єпархіях московського патріархату, зокрема й в Україні. У виданій ним версії житія прп. Лаврентія вперше з’явилась розкручена згодом російськими піарниками і нинішнім московським патріархом Кірілом Гундяєвим єретична фраза, що «как нельзя разделить Пресвятую Троицу, Отца и Сына, и Святого Духа – это Един Бог, – так нельзя разделить Россию, Украину и Белоруссию. Это вместе святая Русь». У жодному попередньому варіанті житій і повчань прп. Лаврентія Чернігівського цих слів ніколи не було».
Зі смертю Херувима Дегтяра назавжди тепер забрано в могилу таємницю, хто саме і для чого замовив у нього оте лжепророцтво, яке тепер московський патріарх Кіріл Гундяєв активно використовує для обгрунтування ідеології «русского міра» та виправдання війни проти України. І хоч Херувима більше нема, але посіяні ним сектантські плевела та відверті фальшивки і вигадки і досі мають добрий ґрунт серед прихильників московського патріархату та «русского міра». Смерть Дегтяра символізує завершення життєвого шляху людини, яка зіграла неоднозначну роль у формуванні церковно-політичної риторики, що безпосередньо пов’язана з російською агресією проти України. Але найнебезпечніше те, що він залишив за собою таємних послідовників. А це вже – робота для СБУ.
Віталій Назаренко – Суспільний Кореспондент
