У Міністерстві оборони України досі тривають проблеми із закупівлями. Після гучного скандалу з «яйцями по 17» з’явилося нове розслідування, цього разу — щодо постачання одягу для Збройних сил.
Про це повідомляє видання Інформер.
Одним із попередніх прикладів була справа братів Гринкевичів — львівських забудовників, які у 2022 році несподівано стали основними постачальниками військової форми. Їхня продукція виявилася неякісною, терміни постачання зривалися, але гроші виплачувалися в повному обсязі. За оцінками правоохоронців, через підконтрольні компанії було виведено понад мільярд гривень. Після блокування цієї схеми, ринок швидко заповнили нові учасники.

Станом на сьогодні, ключові контракти з постачання текстильної продукції для Міноборони зосереджені у трьох компаній: ТОВ «МІК» (власник — Олег Мітрохін), ТОВ «ОЛТЕКС» (власниця — Ганна Огаренко) та група компаній «ТК-Груп» (власник — Олександр Соколовський). Вони фактично розподіляють тендерні лоти між собою ще до їх офіційного оголошення, утворюючи монополію. Для виконання деяких замовлень залучаються дрібніші фірми, однак основні обсяги залишаються у «трійки».



Особливу увагу привертає діяльність «ТК-Груп». Щомісяця компанія імпортує в Україну одягу на понад 30 мільйонів гривень. Міноборони заявляє, що 80% речей виготовляються в Україні, за оперативною інформацією — понад 90% форми виробляється в Китаї, а певна частина навіть на контрольованому Росією Придністров’ї. У звітах така продукція зазначається як «українського виробництва».
У контрактах часто йдеться про постачання речей, які не відповідають військовим стандартам. Наприклад, утеплені куртки на суму 31,35 мільйона гривень не витримують вимог до щільності, водостійкості та якості утеплювача. Попри це, компанії стабільно виграють тендери, а постачання приймаються без перешкод. Одним із факторів, що сприяє цьому, є зв’язки Олександра Соколовського з керівництвом ДП «Державний оператор тилу» та Центральним управлінням контролю якості Міноборони. Це дає йому змогу отримувати доступ до внутрішньої інформації, готувати документи під тендери і впливати на їх результат.
Фінансова частина схеми також викликає запитання. Основні підприємства Соколовського — «Текстиль-Контакт» та «ТК Домашній Текстиль» — мають постійні борги перед інвестиційним фондом «Геліон», власником якого є сам Соколовський. У такий спосіб кошти, отримані від Міноборони, переводяться у фонд, який далі розподіляє прибутки або або інвестує їх у нові активи. При цьому, відповідно до законодавства, інвестфонди звільнені від сплати податків.
У підсумку: держава отримує форму, яка не виконує своїх захисних функцій; бюджет зазнає збитків, а бізнес — легалізує прибутки через податкові пільги. До кінця червня 2025 року «ТК-Груп» має поставити продукції ще на 473 мільйонів гривень. За попередніми оцінками, лише завищення вартості продукції у 2023–2025 роках вже призвело до понад 450 мільйонів гривень збитків.
Ситуація із закупівлями для Збройних сил України свідчить про системні проблеми у сфері державних тендерів і контролю за якістю продукції. Прозорість процедур, ефективність контролюючих органів і дотримання вимог до постачальників залишаються ключовими факторами для запобігання фінансовим зловживанням та забезпечення належного матеріального забезпечення армії. Ця ситуація викликає значний суспільний інтерес, адже йдеться не лише про корупцію. Це питання безпеки, довіри до державних інституцій і, зрештою, життя українських військових.