Президент Всеукраїнської асоціації пекарів та директор «Київ Хліб» Юрій Дученко зараз намагається відбілити свою репутацію на тлі співпраці з компаніями, що працюють в рф.
Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав експерт Дмитро Лінько.
Далі текст автора:
Хліб для українців завжди був більше, ніж звичайний продукт. Це символ життя і стабільності, особливо у час війни, коли люди щодня стикаються з руїнами та втратами. Тому будь-які прогнози про його здорожчання миттєво стають чутливою темою, що б’є по нервах суспільства. Саме цим і скористався президент Всеукраїнської асоціації пекарів та директор «Київ Хліб» Юрій Дученко, заявивши у медіа, що хліб в Україні найближчим часом подорожчає на 15–20%. Цю тезу одразу підхопили російські ЗМІ, зробивши з неї аргумент для пропаганди про «економічний крах України». І немає жодних сумнівів, що Дученко прекрасно усвідомлював наслідки своїх слів, адже він уже використовував таку ж схему у 2024 році, коли його заяви так само були вигідно розкручені ворогом.
Власне, уся поява Дученка в інформаційному полі виглядає як продумана операція із «відбілювання». Останні місяці його ім’я та очолювану асоціацію неодноразово згадували у скандалах, пов’язаних із співпрацею з бельгійською компанією Puratos. Ця компанія навіть після повномасштабного вторгнення не вийшла з російського ринку, натомість справно платить там мільйонні податки, які наповнюють бюджет агресора і стають частиною воєнної машини Кремля. Публічні питання про те, чому українська асоціація закриває очі на таку співпрацю, залишилися без відповіді. І замість чесного пояснення ми бачимо класичну маніпуляцію — відвернути увагу резонансною темою, яка гарантовано викличе емоції. Замість відповідальності — популізм. Замість аргументів — страх людей перед цінами на хліб.
Така поведінка не нова. Ще у 2022 році Дученко та ВАП закликали Puratos Group, Lesaffre та Master Martini визначитися, чи вони з Україною та вільним світом, чи з Росією. Але вже у 2024 році на сторінках Всеукраїнської асоціації пекарів з’являлися матеріали, що виглядали як піар “Пуратос Україна”. Виходить, гучні заклики — лише для створення правильного образу, а справжні дії свідчать про подвійні стандарти. Як у час війни можна дозволити собі таку непослідовність? Це не боротьба за принципи, а банальне торгування совістю.
Додатково на поверхню виходить ще один скандальний аспект — сімейний. Дружина Юрія Дученка, Юлія, отримувала почесні премії від французької компанії Lesaffre, яка теж не залишила російський ринок. Це означає, що у той час, коли українські воїни віддають життя на фронті, сім’я одного з лідерів хлібної галузі приймає нагороди від бізнесу, що фінансує бюджет країни-агресора. І тут виникає риторичне запитання: це випадковість чи цинічна система, де нагороди і бонуси стають способом купити мовчання і лояльність впливових постатей?
Картина вимальовується більш ніж тривожна. Одні компанії залишаються у Росії, сплачують там податки, підтримують її економіку і, опосередковано, війну проти України. Інші — в Україні — готові закривати на це очі, а подекуди навіть піарити таких партнерів. А щоб суспільство не поставило зайвих запитань, у медіа вкидаються «страшилки», які ворог одразу використовує у власній пропаганді. Це не випадковість і не помилка. Це вже стала практика.
І тут виникає головне питання, яке не можна обійти: чому для одних війна — це біль і жертви, а для інших — спосіб заробляти, будувати схеми й рятувати репутацію за рахунок маніпуляцій? Чому в той час, коли тисячі українців тримають оборону ціною власного життя, хтось дозволяє собі стати зручним рупором для Кремля? Це не можна пробачати і не можна ігнорувати. Адже кожна така дія б’є не лише по довірі суспільства, а й по інформаційній безпеці держави. І якщо ми сьогодні заплющимо на це очі, завтра матимемо не лише «хліб на крові», а й цілу галузь, яка працює на ворога під прикриттям гучних титулів та галузевих асоціацій.
