Масштаби “сміттєвої” проблеми і відсутності сортування
В сортуванні сміття ми відстаємо від розвинених країн щонайменше на 15–20 років. У Європі вже давно працюють системи роздільного збору та заводи з переробки відходів, а в окремих державах, як-от Німеччина чи Швеція, на полігони потрапляє менше ніж 5% сміття, описує проблему Тетяна Тимочко.
“В Україні ж переважна більшість відходів потрапляє на звалища, часто стихійні, і лише близько 6–7% реально переробляється. Це не тільки шкодить довкіллю, а й означає втрату цінної сировини”, – каже вона.
Окремим викликом для України стали наслідки війни, які різко збільшили обсяги будівельних, промислових і небезпечних відходів – від уламків зруйнованих будівель до боєприпасів.
Утворилася нова категорія “відходів руйнації”, для якої бракує інфраструктури, правил обліку та утилізації. Більшість громад не мають техніки й підрядників, що створює серйозні ризики для довкілля та здоров’я людей, каже співрозмовниця.
Чому Українці не сортують сміття і що робити?
Щоб українці зрозуміли важливість сортування відходів, необхідно працювати одразу в кількох напрямках. В першу чергу це освіта і просвіта. В прогресивних країнах екологічну культуру формують із дитячого садка: дітям пояснюють, що сміття – це ресурс, а не відходи, зазначає Тимочко.
“В Україні ж екологічна освіта досі залишається формальністю, тож потрібні системні інформаційні кампанії, інтеграція теми у шкільні програми, соціальна реклама та практичні приклади на рівні громад”, – зазначає голова Всеукраїнської екологічної ліги.
Інфраструктура та мотивація. Люди сортують сміття, лише коли це реально працює. У ЄС контейнери доступні всюди, а система збору чітка. В Україні ж часто відсортоване сміття змішують, руйнуючи довіру, тому важливо інвестувати в інфраструктуру та забезпечити її прозорість.
Економічна мотивація теж важливаа: принцип “плати за те, що викидаєш” стимулює сортувати і здавати вторсировину. В Україні така практика лише з’являється, і без неї складно очікувати масових змін у поведінці.
“І, нарешті, законодавчі стимули та контроль. Європейський досвід доводить, що поєднання штрафів і пільг дає результат. В Україні поки бракує системної політики у цьому напрямку, хоча перші кроки вже зроблені”, – каже Тимочко.
