Чим більша залежність від імпорту, тим важче нам буде відновити навички виробляти що-небудь складніше за сировину. Про це свідчить платіжний баланс за січень – листопад 2023 року.
Платіжний баланс у нас поки позитивний – на $8,4 млрд. Але за рахунок чого? Адже одна з ключових його складових – сальдо поточного рахунку – від’ємна: мінус $9 млрд. Дефіцит рахунку поточних операцій перекрито за допомогою фінансового рахунку – там плюс на $17,3 млрд. Фінансовий рахунок – це зовнішні кредити. Але є ще зовнішні гранти, які йдуть у статтю первинних і вторинних доходів рахунку поточних операцій.
Загалом, міжнародна допомога (кредити та гранти) склала $36,7 млрд. До речі, внесок МВФ – лише $1,5 млрд. Трансферти трудових мігрантів принесли у країну $10,6 млрд. Є ще гранти й інші трансферти, які були перераховані ззовні населенню, бізнесу й недержавним НКО. Наприклад, допомога на відновлення енергетики, виплати ООН населенню. Загалом за цією статтею: плюс $8,6 млрд. Фактично на рівні трудових переказів заробітчан.
Найбільший відтік валюти відбувається у нас через торговельну діру. Від’ємне торговельне сальдо: мінус $34,1 млрд. Це більше ніж 20% ВВП!
До речі, прогнозували мінус $22 млрд за рік, отримали мінус $34 млрд за дев’ять місяців. За підсумками року будуть усі $40 млрд.
Принагідно зауважу, що курс національної валюти за таких показників, так би мовити, “не живе”. Він тримається лише на зовнішній фінансовій допомозі.
Ми дійсно займаємося марнотратством під час війни, причому макромарнотратством. Вибачте, але так під час війни себе не ведуть. Зовнішня допомога дуже розслабила уряд, занурила його в теплу ванну фінансової підтримки, анестезувала економічні шоки, але не прибрала їх. Відтік валюти поза банки в готівку склав $10,3 млрд. Це дуже контрастує із прикладом Південної Кореї, де населення здавало державі родинне золото для подолання азійської кризи 1997 року.
Звісно, це танго танцюють двоє. Чому населення вкладає кошти в долар, а не у військові валютні чи гривневі облігації уряду? Чому уряд не зробив канал солідарного фінансування з боку суспільства? Населення не довіряє чиновникам, розуміючи, що ці гроші можуть бути в кращому випадку неефективно витрачені. А за базовим сценарієм – вкрадені.
Усе, як завжди, аби не війна. Під час війни Україна дозволяє собі неприпустиму розкіш – виплачувати проценти за зовнішніми позиками та інвестиціями. І це не копійки, а $6,1 млрд. Банки не тільки заробляють на депозитних сертифікатах НБУ 70 млрд грн на рік, але й пакують гроші в іноземних банках і купують іноземні боргові цінні папери на майже 2,3 млрд. Дивним чином зароблене на державі, тобто депозитних сертифікатах НБУ, й виведене за кордон банками збігається. Фінансова фізика про сполучені посудини.
Найбільш руйнівні процеси розпочнуться в нас у випадку, якщо зовнішні підпорки почнуть прибирати. Тоді вся конструкція чиновницького марнотратства й суспільного інфантилізму почне із тріском валитися вниз…
Нам ввели фінансову анестезію, щоб ми не загинули від больового шоку під час війни. Але наркоз перестає діяти, пацієнт приходить до тями, а відкрита операція триває… Настає час адаптуватися до шоків. І починати треба з уряду.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
