Під час попередніх розслідувань про діяльність підприємств, що працюють на правому березі Дніпра у Подільському районі столиці, нашу увагу привернув пункт прийому металобрухту “БАЛКЕР” за адресою вул. Електриків, 26. Це – територія Київського річкового порту.
Раніше ми виявили, що на цій території, а саме на вулиці Електриків, 8, підсанкційний російський олігарх Костянтин Григоришин і його однокласник Леонід Півоваров продовжують займатися перевалкою, транспортуванням і намивом піску. Йдеться про ПАТ “Судноплавна компанія “Укррічфлот”, яке формально належить Півоварову, але реально контролюється Григоришиним.
Поруч (на вул. Електриків, 14) розташоване державне підприємство “Укрводшлях”, яке регулярно купує послуги у підприємств, що контролюються підсанкційним російським олігархом Костянтином Григоришиним і його бізнес-партнером Леонідом Півоваровим. Тож можемо припустити, що всі підприємства, які знаходяться на території Київського річпорту, так чи інакше взаємодіють або навіть співпрацюють.
Власником і директором ТОВ “БАЛКЕР” (код ЄДРПОУ 32508612), що займається оптовою торгівлею відходами та брухтом, є Андрейчиков Андрій Олександрович, який заснував це підприємство в 2003 році. Фірма зареєстрована у місті Кропивницький, хоча Андрейчиков мешкає та зареєстрований в Одесі.
Пункти прийому металобрухту “БАЛКЕР” є майже у всіх регіонах України. Згідно з даними на офіційному сайті компанії, на території України працює 11 їхніх пунктів.
У Києві є 2 пункти прийому металобрухту ТОВ “БАЛКЕР”: на вул. Електриків, 26, і на вул. Покільській, 3, – це теж берег Дніпра, але в Голосіївському районі столиці.
Статутний капітал ТОВ “БАЛКЕР” – 18 500 грн. Простими словами, статутний капітал фірми – це майно, внесене при створенні компанії. Воно і є тією формальністю, яка має дозволити компанії розраховуватися “власними” грошима. Після того, як статутний капітал внесений, фізична особа не відповідає за свою компанію власним майном. Якщо компанія влізе в борги, вона буде розраховуватися з кредиторами майном компанії, а майно її власника буде у безпеці.
Тобто 18 500 грн – це майно, яке вніс Андрейчиков при створенні ТОВ “БАЛКЕР” у 2003 році. Але за понад 20 років роботи його фірма значно розширилась, наростила капітал і вийшла на зовсім інший розмір діяльності та зовсім інший рівень прибутків.
За 2024 рік ТОВ “БАЛКЕР” принесло майже 1,5 млрд прибутку, а активи компанії оцінювались в 720 млн грн. За два квартали 2025 року фірма Андрейчикова мала понад 825 млн грн доходу. Тож тепер тепер стартові 18 500 грн виглядають мізерними на фоні теперішніх масштабів фірми з мільярдними доходами.
Також на сайті ТОВ “БАЛКЕР” вказано, що їхніми партнерами є одна з найбільших металургійних компаній у світі ArcelorMittal, ПрАТ “Дніпроспецсталь”, група “Інтерпайп” Віктора Пінчука та група “Метінвест” Ріната Ахметова. Про яке саме партнерство йдеться – невідомо.
Чим відомий Андрейчиков: карʼєрний шлях до власної фірми
Андрій Андрейчиков народився в столиці Латвії Ризі, а дитинство провів у Рибниці, що в невизнаній “придністровській молдавській республіці” (“пмр”). Згодом майбутній підприємець переїхав до Одеси та почав будувати бізнес в Україні.
До заснування ТОВ “БАЛКЕР” в 2003 році Андрейчиков багато років працював у галузі відходів та брухту: в 1995-2000 роках був директором одеського ТОВ “ФЕРКО” (займається відновленням відсортованих відходів), в 2001 році керував юридичним відділом ТОВ “НЕЛЬС” (оптова торгівля відходами та брухтом) і до травня 2003 року очолював ТОВ “ВТОРРЕСУРСИ” (оптова торгівля відходами та брухтом).
У 90-тих роках український ринок металобрухту контролювали великі ОЗУ або ж, простіше кажучи, бандити і рекетири. В 2000-них торгівлю вторинним металом взяли під свій контроль корумповані правоохоронці і чиновники. І хоча за чверть століття вже не раз змінилися прізвища та обличчя, сама система залишилася: ринок металобрухту і досі перебуває під впливом та контролем перевертнів у погонах і високопосадовців, а корупційні схеми продовжують працювати. І це дає підстави вважати, що Андрій Андрейчиков міг бути тісно повʼязаний з кримінальним світом, без дозволу якого розпочати свій “металевий” бізнес у той період було не просто неможливо, а смертельно небезпечно.
А ще Андрій Андрейчиков очолює громадську спілку “Українська асоціація вторинних металів та ресурсів”, співвласником якої є його ТОВ “БАЛКЕР”.
Невдала спроба потрапити до великої політики
У червні 2019 року Кабінет міністрів погодив призначення Андрія Андрейчикова на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, кандидатуру якого внесла команда президента Володимира Зеленського. Колишній голова Офісу президента Андрій Богдан розповідав, що Зеленський і Андрейчиков знайомі особисто та навіть “перетинались у якомусь бізнесі”.
Після цього в місті розпочалися протести одеситів, які вимагали не призначати Андрейчикова головою Одеської ОДА.
Наступного місяця президент України Володимир Зеленський заявив, що поки не призначатиме Андрейчикова на посаду голови Одеської ОДА, і анонсував проведення конкурсу. Зеленський додав, що знає Андрейчикова особисто, однак “не може ризикувати”. Зрештою цю посаду отримав Максим Куций, а Андрій Андрейчиков більше не робив спроб потрапити до політики.
Що ж стало причиною протестів одеситів проти призначення Андрейчикова головою Одеської ОДА і чому Зеленський так і не призначив його на цю посаду?
Торгівля з “пмр” та звʼязки з сепаратистами
Після того, як Кабмін погодив призначення Андрейчикова на посаду голови Одеської ОДА, журналісти виявили факти про його співпрацю з окупантами. Зʼясувалося, що протягом тривалого часу Андрій Андрейчиков заробляв на експорті українського металобрухту в невизнану самопроголошену “пмр”, яка з 1991 року контролюється росіянами та російськими спецслужбами. За період з 2015-го до 2018 року його ТОВ “БАЛКЕР” експортувало на Молдавський металургійний завод, що розташований у Рибниці, понад 60 тис. тонн металобрухту загальною вартістю майже 380 млн грн.
А ще Андрейчиков вів спільний бізнес з сепаратистами. До 2019 року він був співзасновником ТОВ “Мисливець-2007” (код ЄДРПОУ 35131102). Його партнером у цій фірмі був одеський бізнесмен Дмитро Череп, якого у 2015 році було засуджено за спроби захопити місцеву владу. Він повинен був розмістити 50 озброєних осіб в Одесі, які мали прибути з “днр” і “лнр”. У новому “сепаратистському” уряді Одеси Череп мав зайняти керівну посаду. Сепаратист свою провину визнав і пішов на угоду зі слідством.
Другий колишній партнер Андрейчикова у ТОВ “Мисливець-2007” – Сергій Кушнір, який досі має частку 36,86% у цьому бізнесі. Кушнір керував одеським осередком проросійської партії “Родина”, яка виступала за федералізацію України та визнання російської мови другою офіційною в Україні. Керівник “Родини” Ігор Марков після Революції Гідності втік до рф.
Очікувано, що Андрейчиков будь-які звʼязки з представниками “руского міра” заперечив.
“Ми співзасновники в мисливському клубі “Мисливець-2007″, моя частка в ньому 9%. Ніякого спільного бізнесу і справ з ними я ніколи не вів”, – заявляв він.
Цікаво, що Андрій Андрейчиков і Дмитро Череп вийшли з ТОВ “Мисливець-2007” у липні 2019 року – одразу після журналістського розслідування. Однак це не допомогло Андрейчикову очолити Одеську ОДА. До речі, свій провал він так і не прокоментував і просто зник з публічного простору.
Майно та статки
Андрейчиков подав лише одну декларацію – у 2019 році, коли був кандидатом на посаду голови Одеської ОДА. Тоді він декларував три квартири (64,6, 97,9 і 48,9 кв. м) і нежитлове приміщення (69,7 кв. м) в Одесі. Вся нерухомість була оформлена на його дружину Олену Андрейчикову, яка, до слова, є відомою в Одесі письменницею.
У власності подружжя було 6 автомобілів. У Андрія Андрейчікова: автомобіль Mercedes-Benz S500L 4matic, 2 вантажівки Daf, вантажівка SCANIA і два вантажних причепа; а у його дружини Олени: Mercedes-Benz CLS500 і катер Regal 1900.
Письменниця Олена Андрейчикова написала п’ять книг, і є власницею авторських прав на ці твори. А ще дружина бізнесмена може похвалитися люксовим наручним годинником та ювелірними виробами з діамантами, однак її чоловік не декларував, скільки коштують ці предмети роскоші.
За 2018 рік Андрейчиков отримав 3 млн грн доходу від зайняття підприємницькою діяльністю, 54 тис. грн зарплати у ТОВ “БАЛКЕР” і 42 тис. грн доходу від надання майна в оренду. Бізнесмен надавав своє майно в оренду своєму ж ТОВ “БАЛКЕР” і ТОВ “ТЕХНОЛОМ” (код ЄДРПОУ 36503382). Ця фірма зареєстрована в Одесі і тоді основним видом її діяльності був демонтаж (розбирання) машин і устатковання, а з 2024 року ТОВ “ТЕХНОЛОМ” займається відновленням відсортованих відходів.
Олена Андрейчикова за 2018 рік отримала 10 тис. грн роялті (це форма винагороди правовласнику за те, що хтось інший використовує його інтелектуальну власність) та майже 3 тис. грн доходу від надання майна в оренду від ТОВ “БАЛКЕР” і ТОВ “ТЕХНОЛОМ”.
Всі свої заощадження Андрейчикови зберігали у валюті. Андрій Андрейчиков мав 1,2 млн грн і 110 тис. доларів, а його дружина – 280 тис. грн і 26 тис. доларів.
Які прибутки та активи має Андрейчиков зараз – невідомо, адже наразі він не обіймає держпосад і не звітує про свої статки. Але аналізуючи доходи його ТОВ “БАЛКЕР”, стає зрозумілим, що посада голови Одеської ОДА приносила б підприємцю набагато менше прибутків, аніж його “металевий” бізнес.
