Мартина Богуславець – ім’я, яке нібито асоціюється з боротьбою за прозорість і справедливість в Україні. Як членкиня Громадської ради доброчесності, засновниця громадських організацій і колишня помічниця народних депутатів, вона позиціонує себе як активна учасниця антикорупційного руху. Проте її декларації про доходи та майно, родинні зв’язки та політична заангажованість викликають серйозні запитання. З 2018 року, коли Богуславець почала подавати декларації, її статки та їхнє походження опинилися під пильною увагою журналістів і громадськості. Чи відповідає її публічна позиція реальному стану справ? У цьому матеріалі ми розглянемо деталі її декларацій, зосередимося на підозрілих моментах та проаналізуємо їхній вплив на довіру до антикорупційного руху в цілому.
Ця людина з’явилася ніби нізвідки. З’явилася і зробила кар’єру зразу після Революції Гідності. І обрала антикорупційний напрямок, тому що саме він виявився найприбутковішим і легким: критикуй країну зсередини, розповідай, як тут все кепсько і отримуй за це грантові кошти. В ході розслідування ми зрозуміли, що її історія дуже ретельно і професійно «підчищена»: до певного моменту ви не знайдете у мережі аніяких відомостей про цю особу. І такий повний інформаційний штиль насторожує. Нічого нового: там, де немає жодного сліду на етапах становлення, там зазвичай не прозорість, а майстерно зрежисована «легенда». Пані Мартина, яка навіть змінила своє прізвище, і це ніяк не пов’язано з шлюбними обітницями, виросла не з громадянського активізму й не з боротьби за справедливість, а з вакууму, який хтось ретельно створив і дбайливо доглядав. У справжніх лідерів завжди видно дорогу – від маленьких кроків до великих вчинків. У неї ж дорога починається вже зі стартового майданчика, ніби хтось підвіз її у перші ряди. І ця тиша минулого говорить набагато більше, ніж будь-які голосні заяви сьогодення.
Чому ж Мартина Богуславець кожен раз стає все більш голоснішою, коли в країні відбуваються тектонічні зсуви? Тому що паразитувати на хворому організмі набагато легше. Країна – організм. І в часи Майдану, і під час АТО, і з початком повномасштабного вторгнення такі віруси, як Богуславець використовували слабкість організму для просування власних інтересів. І навряд чи такі шкідливі мікроорганізми можуть існувати у здоровому середовищі (в мирний час), адже вони не створюють нічого нового, а лише висмоктують енергію з держави, яка бореться за виживання. Вони маскуються під «антикорупціонерів», але насправді лише підсилюють «запалення». Кожен раз, коли суспільство зібране і мобілізоване, вони намагаються вкрапитися у цей рух і підмінити ідею єдності і спільності власними інтересами. Їхнє існування можливе лише в хаосі, бо порядок і прозорість для них смертельні. І тому головне завдання суспільного імунітету – вчасно розпізнавати таких паразитів і не дозволяти їм розмножуватися.
26 січня 2023 року, саме у розпал повномасштабного вторгнення росії та своєї активної діяльності у якості антикорупціонерки, вона реєструється як фізична особа-підприємець. Серед класифікаторів видів її економічної діяльності сфери права, зв’язків з громадськістю, дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, а також організація конгресів і торговельних виставок. Ця реєстрація ФОП виглядає радше як завчасне прикриття. Адже саме через такий інструмент зручно легалізовувати сумнівні доходи – у майбутньому їх завжди можна списати на «послуги у сфері права», «зв’язків з громадськістю» чи навіть «організацію конгресів». Це класична стратегія: створити офіційну вивіску, аби потім пояснити походження грошей, які насправді не мають нічого спільного з чесною працею. У такий спосіб чорне легко фарбується у біле, а незаконне отримує цілком «легальний» фасад.
На початку своєї кар’єри вона була виконавчою директоркою ГО «Інститут законодавчих ідей» (ІЗІ). А вже в 2024-му стає бенефіціаркою зі 100% впливу ГО «Центр демократичних змін «Межа»», в межах якої (вибачте за ненавмисну тавтологію) і розпочинає свою антикорупційну діяльність, яка викликає безліч запитань. На перший погляд, активна громадська діячка. Але якщо подивитися уважніше – не все так безхмарно. Бо ФОПівська діяльність у сфері аналітики та «громадські організації», що отримують грантові кошти, часто стають ідеальним прикриттям для фінансових маніпуляцій.
З 2015 по 2019 рік Богуславець була членом Ради громадських експертиз при Комітеті Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції, яка надавала громадську антикорупційну експертизу законопроектів, які розглядаються на Комітеті. Потім вона керувала проєктом із захисту суддів-викривачів корупції, очолювала ініціативу із громадського моніторингу розслідувань злочинів проти учасників Революції Гідності та була співавторкою законопроєктів про антикорупційні суди й захист учасників бойових дій в АТО.
Як їй вдалося зробити настільки стрімку кар’єру? Існує ймовірність, що відповідь на це запитання криється у тому, що вона була помічницею зразу трьох народних депутатів: Єгора Соболєва (партія «Самопоміч»), Володимира Соляра («Народний фронт») та Ярослава Юрчишина («Голос»). Дивно, але в мережі ви не знайдете жодного фото, де б вона була поруч хоча б з одним з вищезгаданих народних обранців.
Насправді її діяльність виглядає вражаюче, але за фасадом публічної активності ховаються доволі вагомі сумнівні моменти, які кидають тінь на ту репутацію, яку вона старанно створювала роками. На словах вона – символ прозорості. Та декларації і фінансові документи, які Богуславець подавала з 2018 року, відкривають іншу картину. І ця картина має мало спільного з тим, що вона проповідує зі сторінок «Української правди».
Неправдиве декларування: звинувачуй інших у тому, у чому винна сама
Декларації Мартини Богуславець викликали значний медійний резонанс через низку невідповідностей, які вказують на можливі порушення антикорупційного законодавства.
У серпні 2022 року Богуславець придбала квартиру в київському ЖК «Науки» площею 42,2 м², задекларувавши її вартість у 1,078 млн грн.ькому ЖК «Науки» площею 42,2 м², задекларувавши її вартість у 1,078 млн грн.
Проте, за оцінками експертів, ринкова вартість такої нерухомості на момент купівлі становила близько 2,5 млн грн (за курсом долара у серпні 2022 року 36,5 грн/$ це приблизно 75 тис. доларів). Навіть сьогодні подібна квартира без ремонту у тому ж житловому комплексі коштує 64 тис. доларів без врахування комісії.
Заниження вартості майна є порушенням пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», який вимагає декларування реальної ринкової вартості об’єктів нерухомості. Йдеться не про формальну ціну у договорі, а саме про реальну ринкову вартість (що підтверджується позицією НАЗК та практикою НАЗК/НАЗК-судових спорів).
Розрив між реальною ціною столичної квартири та вказаною пані Богуславець у декларації складає приблизно 1,4 млн грн. Відповідальність передбачена статтею 366-2 ККУ: умисне внесення недостовірних відомостей у декларацію, якщо різниця перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Станом на 2022 рік це приблизно 1,24 млн грн. У цьому конкретному випадку поріг суттєво перевищено. Якщо буде доведено, що ціна у договорі була штучно занижена, можливе кваліфікування як ухилення від сплати податків чи фіктивні правочини згідно ЦКУ та ПКУ. А от вже згадана стаття 366-2 ККУ передбачає штраф, громадські роботи, обмеження волі до 2 років, або позбавлення волі до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади.Заниження вартості майна є порушенням пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», який вимагає декларування реальної ринкової вартості об’єктів нерухомості. Йдеться не про формальну ціну у договорі, а саме про реальну ринкову вартість (що підтверджується позицією НАЗК та практикою НАЗК/НАЗК-судових спорів).
Розрив між реальною ціною столичної квартири та вказаною пані Богуславець у декларації складає приблизно 1,4 млн грн. Відповідальність передбачена статтею 366-2 ККУ: умисне внесення недостовірних відомостей у декларацію, якщо різниця перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Станом на 2022 рік це приблизно 1,24 млн грн. У цьому конкретному випадку поріг суттєво перевищено. Якщо буде доведено, що ціна у договорі була штучно занижена, можливе кваліфікування як ухилення від сплати податків чи фіктивні правочини згідно ЦКУ та ПКУ. А от вже згадана стаття 366-2 ККУ передбачає штраф, громадські роботи, обмеження волі до 2 років, або позбавлення волі до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади.
НАЗК має право ініціювати повну перевірку декларації, про що йтиметься у наступному матеріалі. НАБУ та САП можуть відкривати провадження, оскільки різниця у вартості перевищує кримінальний поріг. І головне – Мартина Богуславець часто звинувачує держслужбовців у абсолютно ідентичних порушеннях, абсолютно ігноруючи власну професійну етику і роблячи те саме. Саме такі кейси часто стають «тестом» на ефективність антикорупційних структур, тому публічний резонанс цієї справи потужно підсилює необхідність реагування контролюючих органів.
До речі, дискредитуючі Мартину Богуславець матеріали у різних виданнях були видалені. Ні, скажемо влучніше – підчищені. Ні для кого не секрет, що деякі видання саме так і заробляють: пишуть статтю, яку потім прибирають за певну грошову винагороду. Або ж приходить вказівка від якогось впливового можновладця. Якщо раніше на сайті видання ПАРЛАМЕНТ.UA ми могли знайти матеріал від 15 листопада 2024 року під заголовком «Доброчесність без честі – член Громадської ради доброчесності Мартина Богуславець «неуважно» заповнює декларації», то сьогодні це посилання веде на головну сторінку сайту.
У дописі громадського діяча та військовослужбовця ЗСУ Олександра Ігнатьєва теж є це непрацююче посилання. Варто зазначити, що пан Ігнатьєв ще в першій половині грудня 2024-го звинуватив Мартину Богуславець у «професійному лицемірстві» та розкрив у своїй публікації, як вона могла нашкодити обороноздатності України на початку повномасштабного вторгнення заради власного кар’єрного росту.
Та ж доля спіткала розповідь від 25 грудня 2024 року на сторінках АПОСТРОФ.UA про те, як Офіс Генпрокурора передав «квартирну справу» антикорупціонерки Богуславець до НАЗК. За посиланням помилку 404, а це означає, що сервер не може знайти запитувану сторінку.
Але ж не існує того вогню, який може спалити усі «рукописи» у світовій мережі. Завдяки вебсервісу архівування Wayback Machine дуже легко відновити те, що нібито знищено.
Класична тактика тих, хто має власні скелети у шафі, хто сам є злочинцем, – голосніше за всіх кричати: «Тримай злочинця!». Це створює ілюзію боротьби, водночас відводячи підозру від себе. Насправді ж головним мотивом лишаються гроші, приховані схеми та грантові потоки. А ті, хто стоїть над такими «борцями», отримують ще більше – реальний оперативний вплив на державні структури, адже через людей, які вважають себе «над законом», можна управляти процесами у зручному для себе напрямку. У підсумку виходить парадокс: ті, хто мав би очищати систему, самі перетворюються на інструмент її корупційного зараження.
Недобудована нерухомість або знерухомлена антикорупція
Також у своїй декларації за 2023 рік Мартина Богуславець вказує недобудовану трикімнатну квартиру в першому корпусі будинку 15-в по вулиці академіка Заболотного у Києві, площа якої сягає вже понад 85 м².
Вартість вона приховує, але ж ми розуміємо, що це столиця, а також те, що ринок нерухомості в Україні у 2023-2024 роках показав поступове відновлення після падіння 2022 року, демонструючи зростання попиту, особливо на первинному ринку, що частково стимулюється державною іпотечною програмою «єОселя». Проблема полягає у тому, що відсутність у декларації оцінки нерухомості є порушенням, адже це є обов’язковим елементом документа про майновий стан. Відсутність даних про вартість може свідчити про спробу приховати реальну цінність майна або уникнути перевірки джерел походження коштів.
Вже в декларації від 11.09.2025, яка подається при звільненні (ймовірно, що це пов’язано з четвертим складом Громадської ради доброчесності, яка набула повноважень 15.08.2025), Мартина Богуславець вказує ціну нерухомості – 1 323 920 грн.
Тобто 32 тис. доларів за нинішнім курсом. Теж доволі непогана ціна. І чесна, якщо договірна, а не ринкова. Адже мінімальна ціна новобудов Києва на стадії будівництва варіюється від 450 до 500 доларів за «квадрат».
Все це можна було б пояснити задекларованою пані Богуславець позикою від матері у сумі 1,31 млн грн. Однак відкриті дані свідчать про те, що за останні роки офіційні доходи її матері склали 79 тис. грн. То звідки такі шалені статки у родички антикорупціонерки? Експерти вказують на те, що у цій позиці є усі ознаки фіктивного характеру.
Готівка без пояснень та борги за «комуналку»
У декларації за 2018 рік Мартина Богуславець вказує 19 тис. доларів грошових активів.
Вже у 2024 році антикорупціонерка оцінює свої активи у 52 тис. доларів. Згідно її декларацій, за цей період її заробітки склали трішки більше мільйона, що ніяк не в’яжеться ні з накопиченням такої суми готівкових заощаджень, ні з купівлею квартир у такому привабливому Голосіївському районі Києва. Ми не будемо говорити про можливе приховування доходів або підозрілі джерела походження коштів. Можливо, пані Богуславець сама все пояснить.
Незрозумілим залишається і адміністративна справа, у якій Мартина Богуславець виступила у ролі відповідачки. 2 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва видав судовий наказ у справі №752/18765/23 (провадження №2-н/752/567/23) про стягнення з Мартини Богуславець заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь ТОВ «Інвестбудгаличина». Сума заборгованості склала 32 313,36 грн за період з жовтня 2021 року по липень 2023 року. Антикорупціонерка часто говорить про фінансову дисципліну, а сама дозволяє собі не сплачувати за надані комунальні послуги, декларуючи стільки готівки, скільки середньостатистичному українцю потрібно працювати приблизно сім років.
Можна було б сказати, що це побутові дрібниці. Але ні. Комунальні платежі – це зобов’язання перед державою у час, коли кожна гривня має вагу бронежилета. Несплата комунальних послуг схожа на крадіжку у комунальних підприємств, а отже, у держави, яка тримає на плечах війну. І виглядає це особливо цинічно на тлі того, що пенсіонери справно сплачують рахунки, часто відмовляючи собі в елементарному й купуючи поштучно картоплю. У той час як більш ніж забезпечена пані Богуславець дозволяє собі не платити навіть за власні комунальні послуги. Це вже не просто недбалість. Це зневага до країни й людей, які борються і виживають у надскладних умовах.
Репутація як ключовий ресурс
Хто такий антикорупціонер? Це не просто людина, яка критикує владу чи пише гучні пости у Facebook. Це насамперед фахівець, активіст або посадовець, який системно бореться з корупційними практиками: викриває схеми, вимагає прозорості, домагається покарання для винних і змінює правила гри, щоб корупції ставало менше. І головне – сам показує приклад. Головні риси справжнього антикорупційного активіста – це незалежність, компетентність, прозорість, відповідальність та послідовність. Отже, це не лише «викривач», а й моральний і правовий авторитет, який сам живе прозоро й не дозволяє корупції стати нормою. Але є серед них і ті, хто прикривається гарними гаслами, але сам користується «сірою зоною». Скоріше, переважна більшість так званих антикорупціонерів мають у переліку своїх хвороб упередженість, подвійні стандарти, залежність від грантових вливань, хронічну вибірковість у викриттях, алергію на власну прозорість, манію публічності замість реальної роботи, імітацію боротьби та гіпертрофоване его, що підмінює суспільний інтерес особистим заробітком. Мартина Богуславець не є виключенням. Її діяльність зумовлена вирішенням питань тих нардепів, які зробили її публічною, а паралельно і «кишеньковою». Тому антикорупціонер, який робить вигляд, що бореться з корупцією, але сам дозволяє собі застрягнути у помийній ямі корумпованості, став звичайним явищем в нашій країні.
Мартина Богуславець активно позиціонує себе як борець за прозорість і справедливість. Вона є авторкою колонок на «Українській правді», бере участь у проєктах із антикорупційної експертизи та адвокації. Її діяльність у Громадській раді доброчесності передбачає контроль за доброчесністю суддів, що вимагає бездоганної репутації. Однак невідповідності в її деклараціях і не лише створюють різке протиріччя між публічною позицією та особистими фінансовими справами та політичними вподобаннями. Богуславець також відома критикою рішень чинної влади, що є нічим іншим, як дискредитацією державних інституцій. Вона роками бігає всередині країни та їздить по закордонах, щоб створити образ тотально корумпованої України. І в результаті ми маємо заплямоване реноме нашої держави і сумніви партнерів у тому, чи варто допомагати країні, про яку весь час торочать лише лихе. задовго до повномасштабного вторгнення чимало представників громадського сектору виїжджали на Захід, зокрема до США, де будували свою впізнаваність на розповідях про корупцію в Україні. Саме такі виступи нерідко відкривали їм двері до міжнародних грантових програм і ставали стартовим капіталом для подальшої діяльності.
Її активність на акціях протесту та закордонних заходах лише посилює увагу до її особи, особливо в контексті сумнівних фінансових операцій, на які звернули свою увагу багато українських незалежних ЗМІ.
На сторінках «Української правди», в експертних дискусіях та зі своїх сторінок у соцмережах Богуславець виступає із закликами до прозорості та чесних декларацій. Вона активно критикує владу, зокрема останні рішення президента й уряду. Але при цьому сама має «діряві» декларації та дивні фінансові схеми. І тут виникає питання: чи це не технологія політичної дискредитації під соусом «антикорупції»?
Висновок однозначний: активне користування забороненими російськими соцмережами, особливо особою, яка позиціонує себе як «антикорупціонерка», не може свідчити про патріотизм чи доброчесність. Навпаки, це говорить про байдужість до державних заборон, ігнорування національних інтересів та готовність взаємодіяти з інструментами, які використовуються ворожими спецслужбами для пропаганди та дезінформації. Приховування слідів своєї активності лише підтверджує, що діяла Мартина Богуславець, свідомо та ретельно все спланувавши. Така поведінка демонструє готовність ставити власний імідж вище за безпеку країни і за закон, а також здатність маніпулювати інформацією заради власної вигоди. Усе це про опортунізм, подвійні стандарти і, можливо, приховані зв’язки, які потребують уваги відповідних органів.
Чи перевіряли Мартину Богуславець? Повинні були. Особливо у світлі того, що вона була членкинею ГРД. Видання «Голос народу» зверталося до Національної поліції з вимогою перевірити опубліковану активістами «Стоп корупції» та журналістами видання «Фраза» інформацію, щодо декларації поданої головою та членкинею ряду антикорупційних організації Мартиною Богуславець, звертаючи увагу правоохоронців на невідповідності у деклараціях «антикорупціонерки», а також на грошові активи, які не можна пояснити її офіційними заробітками.
Зверталися і до Головного управління Нацполу, і до НАЗК, і навіть до Генерального прокурора. Але скрізь були лише відписки.
У грудні 2024 року Офіс Генерального прокурора України передав справу Богуславець до Національного агентства з питань запобігання корупції для повторної перевірки. Однак офіційної відповіді від Богуславець на ці звинувачення досі немає, що лише погіршує її репутацію.
Тут або державні органи свідомо уникають розслідувань, або ж фактично створюють привілейоване становище для тих, хто самопроголошено носить ярлик «антикорупціонера». І не лише через вибірковість закону, а й через страх нарватися на хейт, який останнім часом став мейнстрімом. Варто лише зачепити когось із цих псевдоборців, і одразу здіймається виття про «тиск на демократію». Ця тактика давно відпрацьована: штучно створювати негативний імідж для державних структур як всередині країни, так і перед міжнародною спільнотою. У підсумку закон, який мав би бути єдиним для всіх, працює вибірково: пересічним громадянам – у повному обсязі, а для «недоторканних» – із купою винятків. Так система сама себе дискредитує, демонструючи подвійні стандарти й втрачаючи довіру суспільства.
Подвійні стандарти
Ситуація з Мартиною Богуславець є прикладом ширшої проблеми подвійних стандартів у середовищі громадських антикорупціонерів. Подібні випадки не є поодинокими. Це підриває довіру до антикорупційного руху, адже особи, які критикують владу за корупцію, самі опиняються в центрі фінансових скандалів.
Історія з деклараціями Мартини Богуславець завдає серйозного удару по довірі до антикорупційного руху в Україні. Її публічна позиція як борчині за прозорість і справедливість суперечить сумнівним фінансовим операціям, заниженню вартості майна та наявності необґрунтованих заощаджень. Використання заборонених російських соцмереж і відсутність чіткої реакції на звинувачення лише погіршують ситуацію. Чи можна вірити в щирість антикорупційної діяльності, коли провідні активісти самі порушують принципи доброчесності? Для відновлення довіри необхідні прозорі правила для всіх і ретельна перевірка декларацій, зокрема НАЗК. Інакше поняття «доброчесність» ризикує перетворитися на порожній звук, а антикорупційний рух – на арену для спекуляцій і маніпуляцій.
Про що всі ці кілька тисяч слів? Про те, що не всі, хто називає себе «антикорупціонером», є представниками народу або захисниками його інтересів. Пані Богуславець виринула з небуття на тлі Революції Гідності, як і велика кількість аферистів, які вирішили використати складні часи для кар’єрного зльоту задля збагачення. У неї немає жодного сліду професійного чи громадського бекграунду, а вся її діяльність починається одразу на рівні публічного впливу та грантового фінансування.
Додатково викликають серйозні питання родинні зв’язки з росією та активність у заборонених соціальних мережах, таких як «ВКонтакте», де діють механізми ворожого впливу та пропаганди. Така поведінка, особливо у поєднанні з позицією «антикорупціонерки», може свідчити не лише про байдуже ставлення до державних інтересів, але й про потенційні агентурні ризики.
Важливо також зазначити системну токсичність такої групи осіб, до яких входить Богуславець. Зазвичай «антикорупціонери» – це заможні люди, які активно пручаються будь-яким спробам їх контролювати. Коли держава намагається запровадити механізми прозорості, такі як обов’язкове декларування громадських активістів, саме вони виступають проти. Ці люди самі собі делегували право контролювати всіх, водночас уникаючи будь-якої відповідальності за власні дії.
Загалом поведінка та біографія Богуславець демонструють, що її діяльність більше про власний статус, фінансову вигоду та бажання стратегічно впливати на державні процеси. І точно не про доброчесність. Це токсичний феномен, який створює ілюзію боротьби з корупцією, водночас підриваючи довіру до самих антикорупційних інституцій. Донори та партнери, які фінансують такі ініціативи, повинні чітко усвідомлювати: фінансуючи їх, вони підтримують систему подвійних стандартів і непрозорості, а не реальну антикорупційну діяльність.
Це лише початок історії. Ми обіцяємо вам зануритися в темне минуле Мартини Богуславець, намагаючись не втратити орієнтацію в цих похмурих лабіринтах маніпуляцій та брехні. Тому слідкуйте за анонсами – продовження вас по-справжньому вразить.Додатково викликають серйозні питання родинні зв’язки з росією та активність у заборонених соціальних мережах, таких як «ВКонтакте», де діють механізми ворожого впливу та пропаганди. Така поведінка, особливо у поєднанні з позицією «антикорупціонерки», може свідчити не лише про байдуже ставлення до державних інтересів, але й про потенційні агентурні ризики.
Важливо також зазначити системну токсичність такої групи осіб, до яких входить Богуславець. Зазвичай «антикорупціонери» – це заможні люди, які активно пручаються будь-яким спробам їх контролювати. Коли держава намагається запровадити механізми прозорості, такі як обов’язкове декларування громадських активістів, саме вони виступають проти. Ці люди самі собі делегували право контролювати всіх, водночас уникаючи будь-якої відповідальності за власні дії.
Загалом поведінка та біографія Богуславець демонструють, що її діяльність більше про власний статус, фінансову вигоду та бажання стратегічно впливати на державні процеси. І точно не про доброчесність. Це токсичний феномен, який створює ілюзію боротьби з корупцією, водночас підриваючи довіру до самих антикорупційних інституцій. Донори та партнери, які фінансують такі ініціативи, повинні чітко усвідомлювати: фінансуючи їх, вони підтримують систему подвійних стандартів і непрозорості, а не реальну антикорупційну діяльність.
Це лише початок історії. Ми обіцяємо вам зануритися в темне минуле Мартини Богуславець, намагаючись не втратити орієнтацію в цих похмурих лабіринтах маніпуляцій та брехні. Тому слідкуйте за анонсами – продовження вас по-справжньому вразить.
