Під час штурму Бахмуту російські окупанти перейшли до “сирійської» тактики “випаленої землі”, тобто намагаються зносити артилерією “висотки” та інші об’єкти, на які б могли опиратись наші захисники при обороні міста. При цьому, що цікаво, рашисти також вирішили задіяти “гастролюючі” групи російських десантників, що якби “підміняють” собою штурмові групи “вагнерівці”, котрі раніше зазнали важких втрат.
Здавалось би, що нічого принципово нового не відбувається, і що воювати “по-сирійськи” – це в принципі стиль російської армії, бо окупанти все рівно нічого не вміють іншого, аніж бити артилерією “по квадратам”. Але ні, насправді при плануванні війни проти України росіяни розраховували на зовсім інше – що їх війська швидко та блискавично братимуть важливі міста, що далі служитимуть як “опорні точки” для подальшого наступу.
За досвідом дій своїх військ та підрозділів режиму Башара Асада в Сирії протягом 2015-2017 років командування армії РФ зробило висновок, що їм для ефективних дій в урбанізованій місцевості не вистачає належним чином підготовленої піхоти та офіцерів, достатньої кількості засобів зв’язку та засобів високоточного ураження цілей в міській забудові; не вистачало засобів також для формування ситуаційної обізнаності; а головне – не вистачало цілісної доктрини, яка все перераховане поєднувала б в одне ціле як інструмент ведення успішних боїв у містах.
На перший погляд, російські військові проробили належну “роботу над помилками”, і сформували бодай доктрину бойових дій в урбанізованій місцевості. Зокрема, рашисти передбачили, що штурмувати міста потрібно лише у тісній зв’язці механізованих підрозділів та артилерії, за щільної авіаційної підтримки, у той час як БПЛА мають забезпечувати ситуаційну обізнаність для атакуючих підрозділів.
Росіяни продумали навіть два формати дій в урбанізованій місцевості: “класичний” штурм – коли важливе місто спочатку оточується, а потім уже заходять штурмувати війська, та комбінований “взлом-штурм” – війська заходять в межу міста “з маршу”, “ізоляцію району бойових дій” мають виконувати змішані авіагрупи на Ка-52 та Су-25, опціонально – із застосуванням систем дистанційного мінування, аби унеможливити підхід підкріплень від військ противника.
“На папері” все виглядало гладко, але творці доктрини не врахували як мінімум два моменти. Перший – застосування її положень вимагало би від командирів високого рівня ініціативи, інституційно не притаманного армії РФ. Другий – схоже, творці цієї доктрини навіть непублічно не закладали бодай приблизний ліміт по часу чи рівням втрат, скільки має тривати “типова” операція по штурму бодай районного центру. Тому й отримали наступний результат.
Якщо судити за даними з відкритих джерел, захопити Херсон та Мелітополь наприкінці лютого – на початку березня 2022 року рашистам вдалось за методом “взлом-штурм”, що забезпечило відносно швидкий результат в умовах, коли Сили оборони України були ще на стадії мобілізаційного розгортання.
Захоплення Маріуполя ворогу довелось робити за методом “класичного штурму” із тримісячними кровопролитними боями, на що схоже, рашисти не розраховували. Інакше б не проводили хаотичну примусову мобілізацію на тимчасово окупованому Донбасі, аби “закидувати гарматним м’ясом” позиції наших захисників у Маріуполі.
Спроба взяти столицю України під час битви за Київ у лютому-квітні 2022 року за наявною доктриною для армії РФ завершилась остаточним провалом. І це, схоже, “стимулювало” окупантів під час боїв за Сєвєродонецьк та Лисичанськ перейти до стилю в боїв, в чомусь схожого на “сирійський”. Що для ворога вийшло теж ресурснозатратним, не тільки за рівнем втрат, але й затраченого на штурм часу.
Тривалість та рівень невдач рашистів під час битви за Бахмут вже перевершують усі відомі приклади з історії Другої світової, та й приклади “м’ясорубок” з Першої світової навряд чи вже будуть релевантними. Але тут можна навести таке порівняння: станом на початок січня 2023 року було відомо про втрати рашистів порядка 50 тисяч “багнетів”, станом на зараз ця цифра могла вирости як мінімум на 10 тисяч “багнетів”, якщо не більше, і це при тому, що для штурму того ж Маріуполя окупанти задіяли угрупування порядка “всього лише” 30 тисяч “багнетів”.
