Пошта заступника голови Держдуми РФ Олександра Бабакова продовжує розкривати подробиці російського впливу на європейські держави. В цьому матеріалі група Кібер Спротив передала в розпорядження міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm цікавий документ, що проливає світло на історію дружніх стосунків проросійського словацького політика Роберта Фіцо (Robert Fico) із “Газпромом”.
В нашому основному матеріалі, присвяченому зламу пошти Олександра Бабакова ми вчергове навели докази загальновідомої російської стратегії поширення впливу та домінування через енергетичний шантаж.
Не є виключенням і Словаччина, де наприкінці вересня 2023 року мають відбутися позачергові загальні вибори. Фаворитом зараз вважають соціал-демократичну партію SMER-SD на чолі з колишнім прем’єром Робертом Фіцо (2006-2010, 2012-2018).
Фіцо – це такий собі словацький “Віктор Орбан”. Націоналіст, який дотримується правих консервативних поглядів. Як і Орбан, з початком війни Росії проти України Фіцо виступав з антиукраїнськими і проросійськими заявами.
З моменту російського вторгнення, Словаччина незмінно дотримується курсу на підтримку України: вона однією з перших країн НАТО передала Україні системи ППО С-300, а пізніше надала весь свій парк винищувачів – тринадцять літаків МіГ-29.
На жаль, опитування дають партії Фіцо перше місце, що, у разі такого розвитку подій, може кардинально змінити політику Словаччини і її переорієнтацію на Кремль.
Але ми ж розуміємо, що як не може бути диму без полумʼя, так і проросійський політик не може бути таким без певного особистого інтересу. Що ж змушує Фіцо займати проросійську позицію в часи, коли бути проросійським – означає щоденне виправдовування російських злочинів? Російські енергоресурси.
РОСІЙСЬКИЙ БІЗНЕС В СЛОВАЧЧИНІ
В часи премʼєрства Фіцо російський бізнес почував себе дуже впевнено в Словаччині. Російські проєкти на території Словаччини можна розділити на кілька сфер, але звісно, найбільшою є енергетична.
До скорочення ЄС споживання російського газу, в Словаччину поставлялось до 6,5 млрд кубометрів природного газу. Крім прямого одержувача, країна виконувала і роль транзитера.
Саме за Фіцо між АТ “Словацька газова промисловість” і ТОВ “Газпром експорт” підписано контракт до 2028 року, який передбачав транспортування близько 700 млрд. кубометрів природного газу до кінця терміну його дії.
У грудні 2014 року Москва і Братислава підписали довгостроковий контракт до 2029 року щодо поставок російської нафти. Згідно з угодою, у Словаччину щорічно поставлятимуть 6 млн. тонн палива для внутрішнього споживання й аналогічну кількість для подальшого транзиту.
Глибокою була і співпраця між РФ та Словаччиною в атомній енергетиці, що зумовлена як поставками ядерного палива, так і модернізацією словацьких АЕС та їх гарантійне обслуговування росіянами.
ЛИСТ ПУТІНУ
На пошті Бабакова ми помітили цікавий лист від листопада 2013 року. Згадаймо контекст. В Україні Янукович ще був при владі, Росія максимально тисла на українську владу і вимагала відмовитись від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Путін вже готувався до спецоперації та прагнув дестабілізувати Україну. Лишаються лічені тижні до Майдану.
Тоді Бабакову приходить лист від такого собі Фуада Узбекова, старшого радника в “Газпром-експорт” та заступника генерального директора “КазГосГаза” (спільне підприємство “Газпрому” та “КазМунай”Газа”), а також директора австралійської (а по факту російської) компанії Carpathian Resources, що мала активи в Чехії і раптово продала все “Газпрому”.
Лист містить звернення Фіцо до Путіна, а також доповідну записку директора РЖД Якуніна на Путіна з резолюцією останнього. Путін розписав ці документи на керівника Газпрому Міллера. Вірогідно, так як ці документи опинилися на розгляді в російського газового гіганта, Бабаков, як людина що курує енергетичний сектор і діяльність РФ за кордоном, мав бути в курсі.
В своєму листі до Путіна Фіцо пише, що Словаччина в особі держави нарешті встановила контроль над головною газовою компанією – АТ “Словацька газова промисловість”, що дозволяє державі забезпечити можливість впливати на ціну газу для словацьких споживачів. Звісно, Фіцо не забуває згадати, що ця компанія є “значущим партнером ВАТ “Газпром””.
Так як майже увесь газ в Словаччині має російське походження, Фіцо пропонує Путіну інтенсифікувати співпрацю “Словацької газової промисловості” із “Газпромом”. В якості першого кроку Фіцо пропонує створити в Словаччині два підземних газових сховища, що виступатимуть газовим хабом для Східної та Центральної Європи. Звісно, за участі “Газпрому”.
Тут ви можете ознайомитись із описом проєкту і його презентацією англійською і російською мовами:
Цікавіше відбувається далі. Досі не зрозуміло чому, але лист на Путіна із описом доцільності підтримати проєкт надсилає Якунін – колишній розвідник і на той момент директор російської залізниці.
Цей лист можна повністю розбирати на цитати, що показують істинні плани Росії, що використовує енергоресурси як зброю.
Наприклад, Якунін пояснює необхідність розбудови підземних сховищ газу (ПСГ) в Словаччині “позицією України”. Якунін вказує, що існують плани створити європейський газовий центр на базі ПСГ України, що є способом знизити залежність Європи від “Газпрому”.
“У випадку реалізації цієї ідеї “Газпром” втратить не тільки значну долю ринку, але, що є найбільш небезпечним, стратегічну ініціативу як головного постачальника газу в Центральну та Східну Європу. Це означатиме втрату Росією одного з основних факторів свого економічного і геополітичного впливу в регіоні”.
Далі Якунін пише, що саме Фіцо особисто на перемовинах з Міллером фактично запропонував “Газпрому” варіант спільного управління словацькою ГТС шляхом входження росіян в капітал “Словацької газової промисловості” (що, як ми пам’ятаємо, управляється державою). “Це може дати можливість кардинально вирішити проблему недопущення реверсних поставок газу з Європи в Україну”. Тобто, перефразовуючи, Якунін прямо каже: ми не повинні допустити сходження України з російської газової голки – Україна має бути залежна тільки від нас.
Далі ще цікавіше. Виявляється, Міллер на перемовинах з Фіцо “зробив акцент на пропозицію в адресу Словаччини “здійснити вплив” на Д. Туска [на 2013 рік Премʼєр-міністр Польщі – прим. InformNapalm] для організації нового газотранспортного маршруту в обхід України крізь Польщу”.
У висновку Якунін обгрунтовує Путіну, що реалізація ПСГ в Словаччині закладе основи нової стратегії експорту газа в Європу в інтересах національної безпеки Росії:
“Вбачається необхідним рішуче підтримати ініціативу словацького уряду [тобто Фіцо – прим. InformNapalm] і в найкоротші терміни прийняти рішення щодо входження російських структур в “Словацьку газову промисловість” та щодо оренди в Словаччині підземних сховищ газу, що створюються”.
ВИСНОВОК
Не можна назвати Роберта Фіцо недалекоглядною людино. Навпаки, він розумів, нащо посилює вплив Росії і “Газпрому” в Словаччині і, відповідно, в Європі. Це теж один із кроків, що посилював самовпевненість і віру Путіна в безкарність, і який врешті-решт підштовхнув його до війни проти України у 2014 році.
На жаль, пошта Бабакова містить тільки цей цікавий документ, і ми не можемо достовірно стверджувати, що Фіцо мав особисту фінансову вигоду від участі росіян у спільному газовому підприємстві (як, наприклад, той самий друг Путіна Герхард Шрьодер). Втім політична вигода Фіцо очевидна.
Схоже, що втрата енергетичного суверенітету Словаччини не сильно займала Фіцо. Дешеві ціни на газ – це популізм. Популізм, що дозволив би йому посилювати свій особистий політичний вплив. А підтримка росіян дозволила б фінансувати його партію.
І тепер Фіцо знову прагне влади. Не варто сподіватися, що він забуде старих російських друзів. Так само, як не забув інший словацький друг росіян – колишній голова Верховного суду Словаччини і міністр юстиції Штефан Харабін, про якого ми вже писали. На другий день вторгнення, 25 лютого 2022 року, Харабін написав “Я б зробив те ж саме, що й Путін у зв’язку з подіями в Україні”.
Що ж зробить Фіцо? Питання риторичне.
Джерело: Іnformnapalm
