У понеділок, 12 лютого НАБУ, САП та СБУ за матеріалами Держаудитслужби оголосили підозру колишньому народному депутату Сергію Пашинському, його бізнес-партнеру та ще чотирьом особам у привласненні та продажі 97 000 тон конфіскованих державою нафтопродуктів, які повинні були піти на потреби армії.
Слідство встановило, що у 2014 році суд наклав арешт на 97 тис. тон нафтопродуктів, ввезених в Україну з порушенням законодавства. Один з підприємців у сфері нафтового бізнесу, який мав «потрібні» зв’язки в державних та правоохоронних органах, спільно з топ посадовцем Адміністрації Президента України розробили схему заволодіння арештованим майном та створили для цього злочинну організацію. Вони домоглися передачі паливо-мастильних матеріалів державному підприємству, на керівні посади в якому призначили підконтрольних осіб. При цьому топ посадовець забезпечив контроль за базами зберігання нафтопродуктів підрозділами МВС, діями яких на місцях керували члени злочинної організації.
Надалі держпідприємство під приводом «вимушеності продажу» у повному обсязі реалізувало сировину за заниженими цінами підконтрольній організатору схеми компанії. Частково отримані за це кошти вивели на рахунки інших підконтрольних суб’єктів господарювання, у той час як до державного бюджету не надійшло жодної гривні. Загальна сума збитків, завданих державі у результаті реалізації схеми, становить 967 млн грн.
Звертаємо вашу увагу, в даній статті цей епізод лише привід нагадати суспільству хто ж такий Сергій Пашинський.
Лідери України «воскресили фігуру з бурхливого минулого»
Як пише New York Times, Сергій Пашинський знав, як діяти в жорстких умовах, обходячи бюрократичні перепони, має добрі зв’язки, тому став неоціненним у боротьбі з росією. І пов’язана з ним компанія в короткий термін стала найбільшим приватним постачальником зброї в Україну — і надійнішим за державні. «Він купує й продає гранати, снаряди й ракети через трансєвропейську мережу посередників. «Українська бронетехніка» довела об’єм продажів до 350 мільйонів доларів у порівнянні з 2,8 мільйона в передвоєнному році», – пише NYT.
Заради постачання озброєнь лідери України «воскресили фігури з бурхливого минулого й звели нанівець багаторічну антикорупційну політику». Та тепер, коли такого страшного дефіциту зброї вже немає, взялися за розслідування дій Пашинського та його компанії «Українська бронетехніка» (“УБ”), яка все ще має контракти на десятки мільйонів доларів. Озброєння від продавця до українських військових проходить через безліч посередників — і ціна його росте з кожним етапом.
«Використання кількох брокерів може бути законним, але це перевірений часом спосіб завищення прибутків, якого Пентагон уникає», – наголошує NYT, оскільки на це йдуть гроші з західної допомоги Україні. Одночасно наші партнери не педалюють тему Пашинського, аби не лити воду на млин російської пропаганди, яка стверджує, що українська влада безнадійно корумпована. Тому намагаються самостійно закуповувати озброєння і передавати Україні його, а не гроші.
Сам Сергій Пашинський заперечує свої фінансові інтереси в цьому бізнесі, вважає себе відповідальним громадянином, а розслідування пояснює тим, що чиновники помилково вважають прибутки продавців зброї несправедливо високими.
Хоча американці назвали «УБ» надійним постачальником, виявляється, компанія кілька років фігурує у розслідуванні про постачання бракованих мінометних пострілів. Щоправда — тільки як посередник, підозра оголошена виробнику мін.
Що відомо про Пашинського?
Сергій Пашинський — потомствений педагог. Народився 14 жовтня 1966 року в родині вчителів — викладачів англійської та німецької. Після школи трохи попрацював токарем, відслужив в армії та закінчив істфак Київського педінституту. Після кількох місяців вчителювання пішов у бізнес — торгівлю сільгосппродукцією. У 1998—1999 роках очолював ЗАТ «Торговий дім банку «Україна», в 1999-2000 був заступником керівника «Ощадбанку», який став уповноваженим банком енергоринку. Зусиллями в тому числі Пашинського були ліквідовані бартерні та вексельні схеми на цьому ринку, що добре позначилось на економіці. У 2000 Пашинський став радником віце-прем’єрки України з питань ПЕК Юлії Тимошенко.
Після звільнення Тимошенко перейшов у опозицію, став політиком, і почалися його кримінальні переслідування. У 2002 році Пашинського арештували за звинуваченням у розкраданні 4 мільйонів доларів під час роботи в «Ощадбанку» та шахрайстві при отриманні кредитів. Невдовзі справу перекваліфікували в перевищення службових повноважень і його випустили з-під арешту. Під час Помаранчевої революції Пашинський очолював штаб Ющенка в 66 окрузі на Житомирщині. Після її перемоги звинувачення зняли і Пашинський знову став радником на той час прем’єрки Тимошенко, очолював «Укррезерв», був функціонером ВО «Батьківщина», народним депутатом.
Активну участь Пашинський приймав і в Революції гідності. Через що після пожежі в Будинку профспілок на його майно був накладений арешт. До речі, відео з ним у міліції застосовували для виправдання розстрілу Майдану. 18 лютого 2014 року самооборона Майдану затримала автівку, у водія якої була автоматична гвинтівка. Спроби вияснити, хто він і навіщо йому зброя були припинені саме Пашинським, який з помічниками забрав водія у самооборонівців та кудись його відвіз. Очільник МВС Захарченко після цього заявив, що снайпери з Майдану розстрілюють міліціонерів, а через деякий час зізнався, що міліція відкрила вогонь по протестантах. Сам Пашинський пояснював пізніше, що справді вивіз затриманого подалі від юрби. У подальшому його зброя була перевірена і встановлено, що її не застосовували ні по міліціонерах, ні по протестантах.
Не знайшли також підтвердження й свідчення «грузинських снайперів», яких начебто Саакашвілі та Пашинський привезли на майдан, щоб розстрілювали усіх підряд. І при цьому сам Пашинський розстрілював людей з автомата. Незважаючи на це, ці покази вперто застосовували адвокати «беркутівців», звинувачених у вбивствах на Майдані. А на росії Слідчий комітет порушив щодо Пашинського кілька кримінальних справ, звинувачуючи в захваті влади, вбивствах на Майдані та терорі на Донбасі.
Після перемоги Революції гідності Пашинський очолював Адміністрацію президента, наглядову раду «Укроборонпрому», був одним із засновників «Народного фронту», впливовим депутатом. Але його постійно супроводжували скандали й кримінальні справи.
Так, у лютому 2015 одним з топ-менеджерів «Спецтехноекспорту», дочірньої компанії «Укроборонпрому» став 24-річний Антон Пашинський. Сергій Пашинський чомусь називав цю інформацію фсбшною провокацією, казав, що «людина, яка назвалася моїм сином, дала хибну інформацію». Та все ж Антон підтвердив своє призначення.
Влітку 2016 Пашинський побився з депутатом Власенком — начебто через те, що той виматюкав Тетяну Чорновол.
31 грудня 2016 стався конфлікт зі стрільбою — Пашинський стріляв у Вʼячеслава Хімікуса. Версія Хімікуса — він штовхав на узбіччя бусик, що заглух на дорозі, Пашинський проїздив поруч, погрожував пістолетом, за що отримав пляшкою по голові, й завдяки цьому попав Хімікусу не в груди, а в ногу. Версія Пашинського — на зауваження його дружини про те, що необхідно ввімкнути аварійку, її пообіцяли зґвалтувати, після чого на нього напали, розбили окуляри й довелося відстрілюватися з нагородного «Глока».
Порушену проти Пашинського кримінальну справу Генпрокуратура закрила влітку 2017 за відсутністю складу злочину. Але через рік ДБР таки вручило Пашинському підозру в нанесенні тяжких тілесних ушкоджень Хімікусу, політика відправили під домашній арешт. 18 березня 2021 Пашинського знову виправдали та повернули йому пістолет. Хімікус заявив, що отримав компенсацію за поранення. Але у лютому 2022 року Верховний суд скасував цей вирок і направив справу на новий розгляд.
Також про кілька порушених проти Пашинського справ заявляв генпрокурор Руслан Рябошапка у 2019 році. Щоправда, чим вони закінчились — широкому загалу невідомо. Сергій Пашинський ці кримінальні переслідування називав помстою Андрія Портнова, заступника глави Адміністрації президента Віктора Януковича за Майдан. На той час Портнов мав великий вплив на судову систему України, хоч і втік до росії після перемоги Революції гідності, повернувшись лише у травні 2019 (у 2022 знову виїхав за кордон).
А у березні 2022-го щодо Пашинського знову порушили кримінальне провадження за незаконне заволодіння зброєю. Як повідомив Юрій Бутусов, державне КБ «Луч», що займається, зокрема, розробкою та виготовленням протитанкових ракетних комплексів «Скіф», «Стугна», «Корсар», з ініціативи Пашинського вчило добровольців користуватися своїми ПТРК. Базу зберігання ракет росіяни знищили у перші дні масованого вторгнення. Але перед самим початком війни Пашинський та керівництво КБ вивезли звідти велику кількість ракет, що були виготовлені на замовлення арабів, та ще не відправлені замовнику. Ці ракети були передані навченим добровольцям, які за наказом Залужного сформували окремий підрозділ, і успішно використані на фронті. ДБР заперечило, що розслідування пов’язані з передачею ПТРК до ЗСУ, але підтвердило, що Пашинський у ньому фігурує. Про подальшу долю цього розслідування поки що не оголошувалося…
