З початком війни білоруські державні канали повторюють російський інформаційний порядок денний: недомовляють, свідомо приховують чи переінакшують факти. Традиційно державні інформаційні ресурси звинувачують Захід у бажанні напасти на Росію та Білорусь, публічно підтримують військове вторгнення, а також розповідають про нацизм в Україні. Водночас, співробітники державних видань їздять на окуповані Росією українські території, а також фактично легалізують білорусів, які воюють на боці так званої “ДНР”.
Як пропаганда готує білорусів до вступу у війну і як війна Росії проти України змінила Білорусь – розповів телеканалу “Настоящее время” голова Народного антикризового управління Білорусі Павло Латушко.
– Наші кореспонденти намагалися розібратися, чи готує пропаганда білорусів до вступу у війну проти України за Росії. Як ви думаєте?
– Так, безумовно. Це один із найважливіших елементів. Ця інформаційно-пропагандистська кампанія загалом пов’язана з участю режиму Лукашенка у війні проти України. Вона почалася не вчора, але особливо вона посилилася на момент оголошення мобілізації в Російській Федерації та проведеної наради за участю Лукашенка – це приблизно вересень місяць, – коли він заявив своїм генералам: “Ми не повинні повторити помилок, пов’язаних з мобілізацією, зроблених російською стороною”.
Тому в наративі не вживається слово “мобілізація”, а відбувається військовий переоблік. Він дав команду всім своїм генералам на чолі із секретарем Ради безпеки Вольфовичем відвідувати найбільші білоруські підприємства, регіони. І був цілий інформаційно-пропагандистський десант на рівні вищих посадових осіб та генералів у регіонах країни, де вони розповідали історію, що Україна є ворогом, що Україна планує напасти на Білорусь. Під це також вживалася теза про те, що Польща планує частково або повністю окупувати Білорусь, що війська НАТО концентруються біля кордонів Польщі, що “найближчим часом ми маємо бути готовими до війни”.
Цей наратив Лукашенко продовжує. Буквально минулого тижня він знову проводив нараду з генералами, де сказав: “Хочеш миру – треба готуватися до війни”. І зазначив: “Ми не повинні виключати агресію, яка може бути здійснена щодо Білорусі”. Це один із елементів, який готує суспільство до того, щоб у разі військового конфлікту звинуватити у всьому інший бік – Україну чи Польщу.
– А що вам відомо про останні переговори Путіна та Лукашенка? Путін 19 грудня вперше за три з половиною роки прилітав до Мінська. Вчора Путін та Лукашенко знову зустрічалися. Ви розумієте, як Путіну вдалося змусити Лукашенка, якщо ви кажете, що Білорусь готується до війни, ухвалити таке рішення?
– По-перше, давайте розберемося: змусити чи не змусити, готуватися чи не готуватися. По-перше, ніхто не говорить про те, що збройні сили Білорусі виконають наказ наступу на Україну, який надійшов з Кремля або Лукашенко, який транслюється. У цьому немає жодного сенсу – саме зараз, коли ми з вами розмовляємо. Тому що вони дійсно будуть розгромлені ЗСУ, не отримають жодної військової переваги, а в результаті Путін отримає проблеми Білорусі, пов’язані з утриманням влади Лукашенка. Тож у цьому не зацікавлений ні Путін, ні Лукашенко. Я тут не підтримую думку більшості політологів та політиків. Я взагалі вважаю, що немає жодної спроби лавірування Лукашенка між Сходом та Заходом. Це все – ілюзія, що продається, це все пропагандистські спецоперації. Він справді лавірує між Путіним та Путіним.
Можлива участь збройних сил Білорусі у наземній операції, бо Лукашенко є агресором та представником режиму агресора у цій війні. Можна розглядати лише у контексті, коли буде сформовано потенційне ударне угруповання збройних сил Росії. До неї могла б приєднатися, наприклад, білоруська ПВК, яка була створена кілька років тому – ще 2019 року. А зараз вона отримала серйозне фінансове підживлення з боку Росії. Вона діє, утворюється та проходить підготовку на базі “Альфа” спецпідрозділу КДБ Білорусі під Мінськом. Можуть брати участь сили спеціальних операцій, але тільки у контексті спільної участі з російськими військами.
Які плюшки? По-перше, ми бачили букет, подарований Лукашенком Путіну в аеропорту у Мінську. Невже хтось думає, що за букет квітів Путін у результаті переговорів сказав, що ціна газу буде нижчою, але вона десь приблизно може бути озвучена у розмірі 80 доларів за тисячу кубометрів, що буде збудовано третій блок атомної електростанції додатково до двох, які за 10 млрд доларів збудувала Росія, при цьому Лукашенко не платить за боргами. Що буде забезпечено повний доступ білоруських товарів на російський ринок, піде військове замовлення, що виплату кредитів, де головним кредитором є Росія, перенесено до 2028 року, і таке інше.
Невже хтось вважає з політологів та політиків, що Путін просто так за букет квітів дав такі бонуси? Ні, це означає, що досягнуто принципової домовленості про співучасть Лукашенка у цій війні. Якою – спільно з Росією. Сьогодні це є роль створення загрози застосування сили. Що ми й бачимо: переміщення військ, перманентні навчання, злети літаків із території Білорусі, окупованої російськими військами. Це сьогодні саме те, що потрібно Путіну. Завтра йому знадобиться більше і Лукашенко це зробить.
– Політологи нам усі ці місяці війни кажуть у кожному ефірі, що розділене білоруське суспільство має розділений консенсус з питань війни та брати участь у війні Росії проти України білоруське суспільство не хоче. Наскільки таку ж думку поділяють білоруські силовики та найближче оточення Лукашенка?
– Якщо ми подивимося останню нараду Лукашенка з генералітетом і ті інсайди, які ми отримуємо з джерел, ми з вами побачимо, що є ті, які обожнюють Лукашенка. До речі, ось Путін із Лукашенком сидять біля роботи Іванова “Явление Христа народу”. Напевно, хтось із них, тобто Путін, уявив себе, напевно, Христом, а Лукашенко, напевно, головний сподвижник, який його зрадив, – Іуда. Але ви бачите, якими фантасмагоріями вони зараз займаються – ці обручки і так далі.
Якщо ми подивимося на генералів, то вони сидять із досить кислими мінами. Вони усвідомлюють, що у разі продовження війни вже на землі вони відповідатимуть перед міжнародним трибуналом і перед суспільством. Загалом, це кримінальний злочин. А є люди, які його обожнюють, як, наприклад, керівник Служби безпеки Лукашенко, керівник Оперативно-аналітичного центру. Інші всі розуміють. Але водночас наказ вони виконають. Тут не треба мати жодних ілюзій. Можливо, знайдеться кілька високопоставлених офіцерів, які спробують щось зробити, але загалом, звичайно, наказ буде виконано.
Якщо ми говоримо про капітана, майора, підполковників – тут ми ведемо досить широку комунікацію як об’єднаний перехідний кабінет. Ми маємо міністра з питань оборони Валерія Сахащика. Тут ми знаємо і бачимо, що дуже багато офіцерів – середніх і молодших – звичайно ж, не хочуть йти воювати. Але не забуваймо, що Білорусь сьогодні перебуває під масованим, ні з чим не порівнянним інформаційним тиском з боку пропагандистської машини Росії та пропагандистської машини Лукашенка.
До речі, російські пропагандисти всі потрапили до списків санкцій, а білоруські – ні. Вони вільно переміщаються Європою, вільно можна дивитися білоруські ЗМІ. Подивіться навіть на перегляди ютуб-каналів. Тут усі наші спроби пояснити це нашим партнерам у ЄС, у США не мали успіху. Білоруська пропаганда спокійно почувається і проводить свою чорну роботу: змінити думку білорусів з погляду ставлення до України, до українців, до війни, до Заходу. Я не скажу, що це не має результату.
Безумовно, якщо вам щодня на біле говоритимуть, що це чорне, якась частина суспільства на якомусь етапі у це повірить. Тому ми, як демократичні сили, боремося зараз на інформаційному фронті з дуже серйозним супротивником, використовуючи ЗМІ, в тому числі, дякую вам, що ви допомагаєте в цьому. Але це досить складна боротьба.
– Як війна Росії проти України цього року змінила Білорусь?
– Я думаю, що до тих подій 2020 року додалися додаткові серйозні зміни у суспільстві. Напевно, стався певний водорозділ. Ми бачимо таки межу тих людей, які готові підтримувати Лукашенка, а отже, здебільшого підтримувати і війну. Хоча, знову ж таки, десь 80-90% взагалі не підтримують війну. Але натомість ті, хто перебуває серед прихильників Лукашенка, саме вони й підтримують війну. Знову ж таки, є частина суспільства, яка потрапила в демотивацію, сховалася у своїх будиночках, намагається не бачити війну.
Взагалі білоруси поділяються на дві частини: “ні війні” та “немає війни”. Так от є певна частина суспільства “тут немає війни”. А інша частина готова до важливіших, можливо, жорстких дій і протидії цьому режиму. Цей водорозділ у суспільстві відбувся. Він, на жаль, заглиблюється. Але я таки вважаю, що тектонічні зміни неминучі. Це питання часу: рік, два – але вони відбудуться.
