Європейські чиновники ведуть переговори щодо збереження постачання газу через ключовий трубопровід в Україні після закінчення транзитного контракту між “Нафтогазом” та “Газпромом”.
Про це повідомляє Bloomberg.
За даними джерел агентства, представники європейського уряду та компаній ведуть переговори з колегами в Україні про те, як забезпечити подачу газу наступного року. Один із варіантів, який обговорювався, полягає в тому, щоб європейські компанії купували та закачували газ з Азербайджану до російських трубопроводів, що ведуть до Європи. Така домовленість дозволить Європі уникнути труднощів, пов’язаних із купівлею російського газу в той час, коли вона намагається обмежити доходи Москви.
Ідея набирає обертів, оскільки стає зрозумілим, що Україна буде за, пише Bloomberg. Доходи від транзиту у 2021 році становили близько 1 млрд доларів, що забезпечило найважливіше фінансування зруйнованої війною економіки. Існують також побоювання, що трубопроводи, що вийшли з вживання, можуть стати військовими цілями або прийти в непридатність, відновлення якої коштуватиме дорого.
“Є два фактори, про які ми завжди повинні пам’ятати, – заявив Bloomberg News в Олексій Чернишов голова “Нафтогазу”. – Одна з них полягає в тому, що Україна має неймовірну інфраструктуру транзиту та зберігання газу, яку слід використати, і Україна має намір використовувати цю інфраструктуру, бо вона приносить багато переваг”.
Він виключив будь-які плани, які передбачають співпрацю з російським “Газпромом”, і заявив, що постачання газу з Азербайджану “може мати якесь майбутнє”.
План з використання азербайджанського газу теоретично міг би принести користь Росії, якби він був організований як своп, який дозволив Москві направляти свій газ в інші місця. Росія щосили намагається знайти досить нових споживачів палива, оскільки її інфраструктура налаштована на постачання палива до Європи, а Китай веде жорстку гру. Ідея свопів не далека від нафтогазових ринків і використовується в тих випадках, коли фізично неможливо доставити паливо з одного місця в інше. Азербайджан уже використовує свій трубопровід до Європи на повну потужність.
Переговори
Переговори знаходяться на ранній стадії, і люди, знайомі з цим питанням, очікують на прийняття рішень лише до кінця цього року, коли закінчення крайнього терміну – і початок європейської зими – посилять тиск. Багато деталей ще доведеться узгодити, і неясно, чи буде угода укладена. Події на полі бою також можуть бути фактором.
За словами деяких джерел, в обговореннях брав участь газовий гігант Uniper SE, націоналізований Німеччиною, оскільки енергетична криза зруйнувала його бізнес-модель.
Словаччина є однією з ключових країн, які могли б отримати зиск від такої угоди, і прем’єр-міністр Роберт Фіцо говорив про таку можливість минулого місяця після поїздки до Азербайджану, не розкриваючи подробиць.
“Тепер узгодження економічних та цінових умов залежить від переговорів між такими компаніями, як російський “Газпром”, азербайджанськими, українськими компаніями та іншими, – заявив він журналістам у травні. – Якщо вони це зроблять, Словаччина зможе імпортувати газ з Азербайджану, причому частина його залишиться у Словаччині, а частина піде до інших країн”.
Росія, як і раніше, відправляє близько 15 млрд кубометрів газу до Європи на рік, головним чином у Словаччину та Австрію, де Росія, як і раніше, є домінуючим постачальником. В Австрії російський газ п’ять місяців поспіль покриває понад 80% австрійського споживання. Європа також імпортує російський ЗПГ морським транспортом, і, незважаючи на часті суперечки про те, чи варто це робити, вона ніколи не запроваджувала санкції проти російського газу.
Європейська комісія вважає, що блок зможе витримати припинення російського транзиту через Україну без серйозного ризику для безпеки. Її план полягає в тому, щоб покладатися на альтернативних постачальників та реалізовувати свою амбітну кліматичну стратегію, включаючи більше відновлюваних джерел енергії та економію енергії.
Деякі держави-члени налаштовані менш оптимістично та побоюються повторення енергетичної кризи. Це відповідає інтересам України.
“Я роблю все, щоб знайти рішення, згідно з яким українська газотранспортна система продовжить працювати, тому що це великий актив і хтось має бути її замовником, – сказав Чернишов. – Інакше це призведе до збитків”.
Поточна транзитна угода між НАК “Нафтогаз України” та російським “Газпромом” укладена наприкінці 2019 року терміном на п’ять років. Українська влада неодноразово заявляла, що не планує продовжувати контракт.
