Через явну деградацію політсила колишнього урядовця все більше занурюється в інтриги на задвірках української топполітики. У Вінницькій області продовжується гучний політичний скандал, спричинений узурпацією влади соратниками колишнього прем’єра. Так, «Українська стратегія Гройсмана» (УСГ) розпочала нову війну проти своїх опонентів та занурилась у земельні конфлікти.
Нагадаємо, восени 2020 року на місцевих виборах партія Гройсмана на Вінниччині мала б святкувати перемогу. Тоді «Стратегія» колишнього урядовця набрала по 54% в місті та по області, в 63-х ОТГ «стратеги» зуміли привести до перемоги 30 своїх голів об’єднаних громад (або майже 50% від їхньої загальної кількості). На другому місті опинилися представники Порошенка, які тоді вибороли 17% голосів виборців до облради, 14 — до міської ОТГ Вінниці та здобули певні позиції в інших ОТГ. Тобто майже вся повнота влади на обласному рівні опинилася в руках соратників Гройсмана.
Такий тріумф на Вінниччині, який дозволив ексчиновнику називати себе «володарем регіону», неабияк підживив його амбіції. Так, в чисельних інтерв’ю Гройсман переконував ЗМІ та громадськість, що його партія готується до можливих дочасних виборів до Верховної Ради, після яких не виключає свого повернення до найвищої влади. При цьому нещадна критика партії Зеленського, яку соратники Гройсмана суттєво посунули на Вінниччині, стала основною політичною стратегією Гройсмана після виборів.
Разом з тим, нагадаємо, початок діяльності УСГ у Вінницькій облраді розпочався зі скандалу: головний союзник Гройсмана на Вінниччині, колишній голова ОДА Валерій Коровій вчинив показовий демарш вже після першої сесії, склавши мандат депутата облради. В кулуарах облради тоді повідомляли, це сталося, тому що Коровій не отримав обіцяну Гройсманом посаду голови облради.
Як відомо, це вже не перший та не останній раз, коли голова УСГ підводив своїх соратників.
Зокрема, останнім часом у вінницькому політичному істеблішменті почали з’являтися новини про неабиякий конфлікт Гройсмана з мером Вінниці Сергієм Моргуновим. Попередньо стало відомо, що формально причиною цього конфлікту стала спірна земельна ділянка, яку Гройсман та його близький соратник на посаді мера облцентру начебто не поділили.
Але насправді, як підтверджує наближене до Моргунова оточення, причиною цієї війни «є серйозна втома вінницької команди Гройсмана від самого Гройсмана». Зокрема, і через дивне зникнення експрем’єра з публічного простору після початку широкомасштабної агресії росії проти України.
У мерії Вінниці також неофіційно зазначають, що не додали теплоти стосункам градоначальника та Гройсмана і додаткове таємне навантаження, яке голова УСГ скинув на Моргунова — мобілізовувати у свій стан так званих «безхозних» або чужих керівників ОТГ Вінниччини. Головна причина — після децентралізації реальні владні та фінансові важелі лишилися саме у голів місцевих громад.
Крім того, в керівництві УСГ говорять, що Гройсман останнім часом перейшов у певний «віртуальний» стан політичної присутності в обласній та державній політиці, а публічно тримати весь удар доводиться саме Моргунову та іншим «стратегам» з команди ексурядовця.
Зазначимо, раніше соціологи підтверджували новий тренд в українській політиці під час війни. Як зазначають топові експерти, війна буквально перевернула з ніг на голову політичні карти в Україні та поставила хрест на багатьох «перспективних» політиках України. У цьому ключі називаються прізвища колись впливових топполітиків — Яценюка, Разумкова, Юлії Тимошенко та інших.
У цей перелік можна внести й Гройсмана. Очевидно, попри «віртуальність» присутності, про очільника УСГ на Вінниччині ще пам’ятають завдяки активності Моргунова, але амбіції значно звузилися: від розмов про потенційне прем’єрство на початку 2021-го та сподівань на власну фракцію у парламенті до відчайдушної боротьби за лояльність окремих глав ОТГ навіть не в ключовій області країни (де-факто — на політичних задвірках вітчизняного політбомонду).
Ще одна програна битва Гройсмана — постійні чвари з представниками партії Порошенка, як в стінах облради, так і на шпальтах газет. Нещодавно піарники Гройсмана звинуватили партію Порошенка в низці замовних публікацій та відповіли їм таким саме чином.
До речі, про піарників. Високопоставлені джерела в УСГ визнають, що через війну Гройсман значно обмежив свої медійні та політтехнологічні бюджети, і тому його PR-фахівці вимушені займатися не властивими собі функціями, щоб зберегти прихильність свого патрона. Наприклад, нещодавно в Бершаді місцеві депутати помітили такого собі Руслана Штогріна, який за дорученням Гройсмана нібито приїхав створювати більшість разом з проросійською партією «Наш край». Ця спроба провалилась, але осад з того вояжу у місцевих депутатів лишився.
Як зазначають деякі експерти, тиск партії Гройсмана на місцеві ради та глав ОТГ Вінниччині, що робиться руками випадкових або ображених соратників, може зіграти з Гройсманом злий жарт. Адже окрім змін серед політичних еліт країни та регіонів суттєво змінились і суспільно-політичні настрої в країні.
На календарі не виборчий 2020 рік, і люди живуть зовсім в іншій реальності, яка будується на довірі до людей реальних справ, а не до потенційно перспективних політиків з минулого.
Нагадаємо, ще в 2018 році політичний аналітик Олександр Кочетков прогнозував, що політичних перспектив у Гройсмана немає.
«Якщо пам’ятаєте, достатньо довго прем’єр-міністром був пан Пустовойтенко, і після того, як залишив посаду, виявилось, що нічого собою не являє в політичному сенсі», — порівнював експерт Гройсмана зі ще одним політиком-банкрутом, якій наразі теж пішов у політичне небуття.
