Чому сучасний винищувач Typhoon, можливо, не дуже підходить для війни в Україні

“Ні”, – сказав президент США Джо Байден, коли його запитали, чи Україна отримає винищувачі F-16 Україні. “Все можна обговорити”, – відповів на прохання президента України Володимира Зеленського поставити бойові літаки британський прем’єр Ріші Сунак. 

Як повідомили на Даунінг-стріт, міністр оборони Британії Бен Воллес вже вивчає, які літаки, в принципі, можна було б передати Україні. Щоправда, як він сам сказав ВВС, справа ця не надто швидка, і постачання можуть тривати кілька місяців.

Якщо говорити про ті літаки, які є в британських Королівських військово-повітряних силах, то вибору просто немає: британці мають лише Eurofighter Typhoon, а також сучасніші F-35B, які Україні не дадуть.

У цій війні Захід постачає Україні новітні системи, але винищувачі – особливий випадок, і надання F-35 не є можливим з політичних, технологічних та інших причин.

Typhoon – винищувач покоління, який деякі коментатори позначають як 4++ або 4,5. Це гарний сучасний рівень, якому відповідають нові літаки Dassault Rafale або Saab Gripen, а також модернізовані Су-35 або F-16E.

Літаки цього покоління відрізняються певними характеристиками – вони мають новітню авіоніку, потужний бортовий комп’ютер, що допомагає пілоту керувати літаком, сучасні радари, цифрову систему обміну інформацією, апаратуру радіоелектронної протидії, можливість використання новітнього озброєння, а також технології зниження радіолокаційної помітності.

Однак якщо в модернізованих до рівня 4++ винищувачах усі ці опції доводилося вмонтовувати в планер, що вже існував, то літаки 1990-х років від початку створювались під ці розробки, які стали їхньою органічною частиною.

Можливості Typhoon вражають: він може нести дев’ять тонн озброєння на 13 підвісках. Для F-16С цей показник – 7,7 тонни на 11 вузлах, а для МіГ-29 – три тонни на шести.

Typhoon вже адаптований для використання безлічі європейських та американських авіаційних ракет та бомб. При цьому літак спочатку створювався для повітряного бою, тож у нього ще й хороша маневровість і швидкість.

Але флот британських “Тайфунів” має чимало недоліків, і відразу після того, як Британія повідомила, що їхнє міноборони вивчить питання щодо постачання винищувачів (а вибирати тут доводиться з одного варіанту), цю ідею відразу розкритикували експерти.

По-перше, як стверджують експерти RUSI, Британія навряд чи передасть Україні останні версії Typhoon. Попри те, що це сучасний винищувач, він пережив уже чотири великі модернізації – Tranche 1, 2, 3 і 4.

Зміни переважно стосувалися бортового цифрового обладнання та програмного забезпечення. У сучасних літаків, які багато в чому покладаються на роботу обчислювальних систем, такі оновлення можуть бути фундаментальними.

Базова версія Tranche 1, як стверджують в RUSI, не може використовувати європейську протиповітряну ракету Meteor дальністю 200 кілометрів, і тому доведеться окремо домовлятися з американцями про постачання AIM-120D. А це ускладнить процес передачі літаків.

Крім того, “Тайфуни”, як вважають у RUSI, в принципі не оптимізовані для польотів на малих висотах. Їхнє озброєння пристосоване для використання на великій висоті.

Однак, як пишуть RUSI, у повітряних боях в умовах протидії російських систем ППО винищувачам доведеться летіти на невеликій висоті, що сильно обмежить можливості їхнього озброєння.

Друга проблема, про яку згадують не лише експерти інституту, а й інші коментатори, полягає в тому, що повітряні сили України потребують невибагливого літака, здатного злітати з погано підготовлених смуг.

“Тайфунам” потрібні гарні аеродроми з налагодженою інфраструктурою. Такі аеродроми в Україні є, але їх треба більше, щоби можна було розміщувати винищувачі, уникаючи масованих ракетних ударів з боку Росії.

Нарешті, як зазначають британські експерти, британські “Тайфуни”, особливо ранніх серій, зношені через часті польоти в рамках віддалених операцій у Сирії, Іраку та патрулювання в Європі.

Українці неодноразово говорили, що найкращий вибір для них – американський F-16. Він має свої плюси й мінуси, але в Києві вважають, що саме цьому літаку потрібно віддати перевагу.

Це дійсно дуже вдалий і потужний літак, який неодноразово модернізували. Кількісно F-16 більше, ніж “Тайфунів”, тому їх легше знайти, для них є більше запчастин, більше досвідченого персоналу.

Мінус F-16 у тому, що він також вимагає підготовлених аеродромів і гарного обслуговування. Аеродроми треба будувати, а пілотів і техніків – готувати у США.

Або не в США. Велика Британія обіцяла навчати пілотів ЗСУ воювати на західних винищувачах. Чи можуть британці підготувати пілотів для американських літаків? “Звісно, можуть і не тільки пілотів”, – підтвердило ВВС джерело в українських ВПС. Йдеться про всіх фахівців, які потрібні для обслуговування винищувачів.

Співрозмовник вказує, що наразі українські пілоти в США на F-16 не вчаться.

Mach Loop – знаменитий авіаційний полігон в Уельсі для відпрацювання польотів на низькій висоті. На ньому тренуються і американські пілоти – там можна побачити F-15, F-18, F-22 і F-16. Наприклад, ті, що належать бельгійським ВПС.

Британія має інфраструктуру для обслуговування F-16, а отже, там можуть готувати й пілотів.

У липні 2022 року Air Force Magazine опублікував матеріал про пілотів українських винищувачів, у якому цитували представника повітряних сил України Юрія Ігната. За його словами, підготовка льотчиків для польотів на F-16 може тривати до пів року.

“Перша стадія, тобто польоти з точки А у точку Б, може вимагати лише кілька тижнів, але щоб навчитися воювати, використовувати ракети, на це потрібно близько шести місяців”, – сказав він.

Інтернет-видання War Zone розпитало пілотів F-16, щоб з’ясувати, наскільки складно перевчитися на цей тип літального апарату.

“Для пілота з нальотом близько 500 годин на західному винищувачі, але який ніколи раніше не літав на F-16 (хтось, наприклад, переходить з [F/A-18] Hornet), потрібно 69 днів без перерв і робочих вихідних, щоб опанувати все й безпечно використовувати Viper [неофіційну назву F-16] для повітряних боїв та ударів по наземних цілях”, – сказав досвідчений інструктор F-16.

Цей строк передбачає тренувальні польоти і відпрацювання застосування високоточної зброї. Але це буде пілот з базовими навичками, який летить у парі з досвідченішим пілотом, підпорядковується його командам та захищає його від атак інших літаків.

“Іти в бій проти Су-35, навіть проти Су-27 [базова версія винищувача, на основі якої були створені Су-30, Су-34 і Су-35] у повітряному бойовому просторі – тут потрібен багаторічний досвід. Це не можна довірити новачку, який ледь знайомий з обладнанням! Можна отримати літак з великими можливостями, але якщо пілот не вміє правильно ними користуватися, то все це марно”, – каже інструктор.

“Тож для льотчика, що перейшов з МіГ-29, який має освоїти зовсім новий інтерфейс, де все виглядає по-іншому, використовувати зброю, про яку він тільки читав, дати йому тримісячну підготовку, а потім кинути в бій – це важке завдання”.

З іншого боку, як пише Air Force Magazine, українські льотчики примудрялися влаштовувати повітряні бої на старих МіГ-29 проти росіян, які були на набагато кращих винищувачах.

Вони вигадували різні тактичні хитрощі, літаючи з вимкненим радаром на невеликій висоті, щоб не бути поміченими на дальній дистанції. Тож перевчатися на новий тип літального апарату, ймовірно, будуть пілоти з великим бойовим досвідом.

Крім того, судячи з розповідей пілотів, які літали на МіГах і нових версіях F-16, американські машини значно комфортніші й простіші в управлінні.

За участі Віталія Червоненка.