Коли мова заходить про відродження авіаційної галузі в Україні, важливо мислити стратегічно. Це не просто про відновлення пасажирських перевезень чи реконструкцію аеропортів. Перед нами стоїть масштабне завдання – повернути Україну на мапу авіаційних держав світу. І для цього потрібно діяти комплексно, покроково і системно.
Перший етап: Відновлення авіаперевезень
Немає сумнівів, що відновлення авіаперевезень – це перший і найбільш нагальний крок. Ми говоримо про пасажирські і вантажні перевезення, але починати треба з ревізії всієї інфраструктури. Це включає в себе огляд і оцінку стану аеродромів, аеропортів та злітно-посадкових смуг. Без надійної бази у вигляді інфраструктури, будь-які плани будуть марними.
Не менш важливим є модернізація аеронавігаційного обладнання. Ми повинні забезпечити безпеку польотів на всіх етапах, починаючи з керування повітряним рухом і закінчуючи навігацією у повітряному просторі.
Лише після такої ревізії, проведення всіх необхідних заходів по відновленню інфраструктури і забезпечення безпеки можна відкривати авіаційне сполучення. І, так, для цього, на початковому етапі, доведеться залучати іноземні авіакомпанії. Але важливо розуміти, – таке співробітництво повинно проходити з урахуванням інтересів українських авіакомпаній, з дотриманням принципів паритету при розподілі авіаційних маршрутів.
Залучення іноземних гравців дозволить нам швидко відновити авіасполучення, відновити історичні та відкрити нові напрямки авіаційних перельотів і створити фундамент та передумови для створення потужної української авіакомпанії – національного перевізника. Цей і має бути стратегічною ціллю цього етапу.
Другий етап: Створення національного авіаперевізника
Залучення іноземних компаній є лише першим кроком. Наступним завданням має стати створення національного авіаперевізника. Критично важливо, щоб це була не ще одна державна компанія – годівниця корупціонерів, а приватне підприємство. Новостворене, або одна з існуючих українських авіакомпаній. Яке і отримає, через механізм державно-приватного партнерства, підтримку Уряду. Саме державна підтримка є особливо важливою. Але замість прямого фінансування, держава повинна надавати гарантії та створювати сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Одним з ключових питань є забезпечення національного перевізника сучасним парком літаків. Це може бути реалізовано через програму лізингу, де держава надає гарантії платежів. Сам перевізник поступово викуповує літаки, використовуючи доходи від авіаперевезень. Це дозволить забезпечити парк сучасних літаків без значних фінансових навантажень на бюджет.
Окрім цього, варто звернути увагу на роль державних інституцій, таких як Міністерство закордонних справ, Міністерство інфраструктури та авіаційна адміністрація. Вони повинні лобіювати інтереси національного перевізника на міжнародному рівні, допомагаючи відкривати нові маршрути. Кожен новий маршрут – це не лише нові можливості для бізнесу, але й підвищення престижу України як авіаційної держави.
Третій етап: Відродження літакобудування
Після створення національного перевізника, забезпечення стабільного трафіку і відповідно стабільного попиту на нові літаки, настане час переходити до ще більш амбітного завдання – відродження українського літакобудування. Але тут важливо уникати помилок минулого. Ми не повинні намагатися відродити застарілі проекти, реанімувати давно збанкрутілі, морально і фізично застарілі державні концерни чи холдинги. Замість цього, потрібно створювати нову, сучасну індустрію з нуля.
Треба відверто визнати, що Україна на десятиріччя відстала від провідних авіаційних держав та виробників. Але це не означає, що ми повинні залишатися на узбіччі. Відповіддю на виклики має стати державно-приватне партнерство, залучення провідних літакобудівних корпорацій для створення спільних виробничих потужностей на українській землі. Простими словами – Україна надає промислові потужності і забезпечує сталий попит на літаки з боку національного перевізника, партнери надають технології.
Інший важливий момент – це те, що світова авіаційна галузь зараз переживає підйом. Провідні виробники літаків мають розписані замовлення на роки вперед. Це означає, що крім внутрішнього попиту буде і попит зовнішній. І Україна повинна скористатися цим моментом для розвитку власного літакобудування.
Уроки від Туреччини: як досягти успіху
Окремо варто звернути увагу на приклад Туреччини. Кілька десятків років тому ця країна мала досить скромні можливості в авіаційній галузі, а сьогодні вона – один з лідерів світового ринку. Турецькі авіалінії стали прикладом для наслідування, адже вони змогли побудувати одну з найбільших і наймолодших флотилій у світі. Як їм це вдалося?
Ключем до успіху Туреччини стало не державне управління галуззю, а державне сприяння. Держава не диктувала умови бізнесу, але створювала сприятливе середовище для розвитку. Уряд країни зосередився на розвитку інфраструктури, залученні інвестицій і підтримці національного перевізника. Туреччина зрозуміла, що успіх у цій сфері вимагає партнерства між державою і приватним сектором, і це стало їхнім козирем.
Україна може і повинна взяти приклад з Туреччини, адаптуючи цей підхід до своїх умов. Державне сприяння, а не управління – це ключ до побудови успішної авіаційної галузі, яка зможе конкурувати на світовій арені.
Стратегічне бачення: Україна як передова авіаційна держава
Загалом, стратегія розвитку авіаційної галузі повинна бути чітко визначена на рівні держави. Вона має включати три ключові компоненти:
- Відновлення авіасполучення – відновлення пасажирських і вантажних перевезень, модернізація інфраструктури.
- Створення національного авіаперевізника на основі принципів державно-приватне партнерство.
- Відродження літакобудування – створення сучасної індустрії через державно-приватне партнерство.
Не можна недооцінювати соціальний та економічний ефект від відродження авіаційної галузі. Це питання значно ширше, ніж просто економічний розвиток. Воно впливає на багато аспектів суспільного життя і може стати важливим каталізатором позитивних змін.
Соціальний ефект: відновлення авіаційної галузі створить тисячі нових робочих місць у різних секторах економіки. Це будуть не лише робочі місця в самій авіаційній сфері – пілоти, інженери, бортпровідники – але й у супутніх галузях, таких як виробництво, обслуговування, логістика, туризм. Наявність стабільної і добре оплачуваної роботи сприятиме підвищенню рівня життя громадян, зменшенню міграції трудових ресурсів за кордон, особливо серед молоді. Важливою частиною цієї соціальної трансформації стане розвиток освітніх програм та навчальних закладів, які підготують нове покоління висококваліфікованих фахівців для роботи в авіаційній індустрії.
Економічний ефект: відродження авіаційної галузі стане потужним стимулом для розвитку всієї економіки України. По-перше, це сприятиме залученню інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Стабільно розвинута авіаційна інфраструктура і потужний національний перевізник зможуть стати привабливими для інвесторів, що в свою чергу відкриє доступ до нових фінансових ресурсів та технологій. По-друге, розвиток авіаперевезень і літакобудування підвищить експортний потенціал України. Сучасні літаки українського виробництва можуть знайти свого покупця на міжнародних ринках, а розширення мережі авіасполучень сприятиме розвитку торгівлі, туризму та інших видів послуг.
Національна гордість та незалежність: відродження авіаційної галузі – це не лише про економіку, але й про відновлення національної гордості. Україна має багаті традиції у авіабудуванні, і повернення до цієї спадщини стане важливим символом відродження держави після складних часів. Це допоможе зміцнити національну ідентичність, підвищити довіру до власних можливостей та стимулювати подальший розвиток інших галузей промисловості.
Міжнародний престиж: сучасна авіаційна індустрія є показником технологічного розвитку і економічної стабільності країни. Відродження цієї галузі не лише поверне Україні статус одного з лідерів у регіоні, але й сприятиме зміцненню її позицій на міжнародній арені.
Національний авіаперевізник, який конкурує з провідними світовими брендами, стане візитною карткою України, символом її відродження і нового старту.
Отже, після завершення війни, перед Україною відкривається можливість зробити ці кроки і трансформувати авіаційну галузь у потужний двигун розвитку держави. Але для цього необхідно, щоб всі ці ідеї були чітко прописані та закріплені на рівні державної стратегії розвитку авіаційної галузі. Ця стратегія повинна стати основою для дій як уряду, так і приватних компаній, і забезпечити сталість розвитку на довгострокову перспективу. Тільки тоді Україна зможе стати справді передовою авіаційною державою.
Автор: Денис Костржевський, Голова Ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ»
