У бізнес-середовищі завжди є люди, чия репутація створюється не роками чесної роботи, а мистецтвом переконливо брехати. Ерванд Куюмчян – один із тих персонажів, чия діяльність стала предметом численних скарг, розповідей постраждалих підприємців і тих, хто опинився на гачку «ідеальної» схеми імпорту морепродуктів.
Попри те, що він працює сам, без компаній, без партнерів і без видимої інфраструктури, … впевнено охоплює географію в три великі міста — Дніпро, Київ і Одесу. Проживаючи у Новомосковському районі на Дніпропетровщині, він демонструє активність, яку складно не помітити: постійні зв’язки, нові знайомства, широкі обіцянки та ще ширші схеми, які, за словами багатьох, мають лише одну мету — отримати товар і не заплатити за нього.
Комунікація з ним – через Telegram, де він з’являється під гучним нікнеймом @WHOYOUAREISYOURMAGIC, або за номером, який легко знайти серед підприємців, що хоч раз мали справу з імпортом.
Усе це створює образ сучасного бізнесмена: мобільного, активного, впевненого. Але за цією ширмою — ретельно вибудуваний механізм, який працює за знайомим сценарієм.
Схема, за словами тих, хто вже співпрацював із Ервандом Куюмчяном, починається з пропозиції «легкої кредитної підтримки». Він звертається до власників ТОВ або оптимізаторів з проханням прийняти імпортований товар – зазвичай з США, Канади, Іспанії чи Китаю. Це морепродукти: заморожена риба, креветки, кальмари, інші товари, які завжди мають попит на українському ринку.
На словах усе виглядає дуже просто: підприємство імпортує товар, оплачує зберігання на орендованому складі, з яким … домовляється особисто. Він обіцяє повністю компенсувати всі витрати – митні платежі, логістику, зберігання, реєстрацію документів. Усе – за його словами – чесно, підписувати щось не треба, «ми ж люди». Саме ця фраза стає ключем до подальшої пастки.
Після завезення товару Ерванд Куюмчян надає перелік покупців, яким нібито потрібно відвантажити продукцію з ПДВ. ТОВ реєструє податкові накладні, формує документи, створює офіційний слід поставки. Певні оплати можуть надходити – частково. Іноді перші дві-три партії оплачуються «живими» грошима повністю. Це створює ілюзію, що він справді веде бізнес і дотримується слова.
Але реальність зовсім інша. За описами тих, хто втратив значні суми, товар зі складу вивозиться ним за готівку – дрібним торговцям, приватним продавцям на базарах, ФОПам. Ніяких реальних покупців із ПДВ, ніяких транзакцій на офіційні рахунки. Товар, імпортований на ТОВ, реалізується за кеш, а підприємство залишається без оплати й із боргами.
Типова логіка шахрая проста як двері. Спочатку малі партії – все точно, швидко, чесно. Потім трохи більші – оплата вже часткова. Далі ще більше – і з’являється знаменита обіцянка «мамой клянусь, все поверну». Бізнесмени чекають. Обіцяні “терміни повернення” відсуваються. Телефонні дзвінки стають коротшими. Пояснення – розмитішими.
А потім – тиша.
Середні борги тих, кому довелося зіткнутися з цією схемою, сягають 10 000 – 50 000 доларів США. Ці гроші, звичайно, не повертаються.
Паралельно з цим Ерванд Куюмчян активно підтримує образ успішного чоловіка. У соцмережах він викладає фотографії, що демонструють його «стабільний фінансовий стан»: дорогі ресторани, відпочинок, хороші авто. Це викликає ефект довіри у нових партнерів і гнів у тих, кого він уже ошукав.
Своїх компаній у схемі він не використовує взагалі. Жодних ТОВ, ФОПів, підставних осіб. Лише він сам. І підприємства, які погодилися взяти товар для імпорту, — і саме вони стають крайніми у ситуації, де шахрай зникає разом із прибутком, а їм залишаються борги, витрати та юридичні питання.
Ця історія — один із яскравих прикладів того, як легко створити правдоподібну картинку «чесного імпортера» і наскільки болісними можуть бути наслідки для бізнесу, який покладається на довіру замість перевірки.
Та найбільш цинічним у всьому цьому є те, що схема продовжує працювати. Нові люди погоджуються, нові ТОВ втягуються, а … далі рухається країною, переконуючи, що він «завжди платить».
А потім — знову тиша.
