Хтось із великих давно помітив, що найкращий захист – це напад. Очевидно, Володимир Клименко, власник збанкрутілого Укрінбанку, цю рекомендацію читав. Оскільки звинувачує всіх, хто намагається дослідити історію банкрутства, то у рейдерстві, то у здирництві, а то й взагалі – у роботі на ФСБ.
Щоб зрозуміти, про що йдеться, треба трохи повернутись в історію. 2015 року Укрінбанк був визнаний неплатоспроможним, а Нацбанк запровадив у ньому тимчасову адміністрацію. У березні 2016 року було ухвалено рішення про його ліквідацію. Що у цій історії особливого? До цього моменту – нічого.
Після ухвалення рішення про ліквідацію до справи включився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, виплатив вкладникам збанкрутілого Укрінбанку належні компенсації (на той момент сума гарантії становила до 200 000 гривень), а сам банк продовжив проходити процедуру ліквідації. Але далі Володимир Клименко зробив несподіваний хід – домігся через суди рішення про відміну рішення про банкрутство і відновив роботу Укрінбанку, правда вже під новою назвою – ПАТ «Укрінком». І без банківської ліцензії, яку йому ніхто не дав.
«Укрінком» продовжив свою діяльність як небанківська фінансова установа. І став позиватися до НБУ, оскаржуючи рішення регулятора про визнання Укрінбанку неплатоспроможним та введення в ньому тимчасової адміністрації. Заодно звинувачуючи всіх, кого тільки можна, у дискредитації, рейдерстві та посяганні на інтереси громадян США.
При цьому Володимир Клименко чомусь скромно замовчує подробиці. У своїх позовах він вимагає визнати за ПАТ «Укрінком» як правонаступника Укрінбанку право стягувати борги з боржників Укрінбанку, але при цьому чомусь відмовляється повернути Фонду гарантування вкладів гроші, виплачені ним вкладникам Укрінбанку.
Якщо звести все в сухий залишок, виходить така картина. 2015 рік: Фонд гарантування вкладів фізосіб вимагає від НБУ позбавити Укрінбанк ліцензії. НБУ ліцензію відкликає, призначає ліквідаційну комісію, ФГВФО розпочинає виплату компенсацій за депозитами. 2016 рік: Укрінбанк, перейменований на ПАТ «Укрінком», отримує рішення окружного суду Київської області щодо неправомірності виведення його з ринку та змінює юридичну адресу. Також змінює вид діяльності, відмовляючись від банківської діяльності. Ліцензію Нацбанку, звісно, не відновлює – та й як її можна відновити?
А далі починається найцікавіше: перейменовується ще раз – на ПАТ «Українська інноваційна компанія» – і починає вимагати борги з компаній та осіб, які кредитувалися в Укрінбанку. Заявляючи, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником Укрінбанку. Але водночас відмовляється компенсувати ФГВФО гроші, витрачені на компенсацію вкладникам Укрінбанку.
Геніально – там, де винні нам, ми правонаступники. Де маємо ми – стосунків не маємо. Коли ПАТ «Українська інноваційна компанія» (втім, скорочена назва залишилася та сама – ПАТ «Укрінком») вказують на цю товсту обставину, Володимир Клименко починає звинувачувати всіх у рейдерстві, замовній інформаційній кампанії та утиску інтересів громадян США. Хоча, якщо заглянути до реєстрів, то жодних громадян США у структурі бенефіціарів ПАТ «Українська інноваційна компанія» немає й близько. Натомість там є сам Володимир Клименко.
До речі, ще про борги. Ось ще один витяг із реєстру. Він якраз про борги – ПАТ «Українська інноваційна компанія» винна лише своїм працівникам понад пів мільйона гривень. І фігурує у понад сотні виконавчих проваджень. Але це не рахується. Тому що всі, хто вимагає у Володимира Клименка свої кревні, ображають громадян США.
Якщо зайшла мова про іноземних громадян, то такі в оточенні Володимира Клименка є. Щоправда, це громадяни Росії. Через свого партнера з бізнесу та рідного брата, Сергія Клименка, Володимир Клименко пов’язаний із громадянином РФ Артемієм Осип’яном.
Звичайно, брат за брата не відповідає і таке інше. Але не треба говорити і про громадян США. Бо незручно виходить. Як і у випадку із розповідями про допомогу українській армії, яку нібито здійснював Укрінбанк. Про це також говорить Володимир Клименко, розповідаючи про «рейдерство» щодо банку. Банк таки справді допомагав.
Але суму 20 000 гривень для українських солдатів, заблокованих у Криму 2014 року, виділив не банк. А працівники банку. Відчуваєте різницю? Працівники Укрінбанку, яким Клименко досі винен зарплату, скинулися своїми кровними для українських солдатів. Хто скільки міг? Але Володимир Клименко твердить, що ці гроші дав банк.
Ну і насамкінець – ще трохи правонаступництва, про яке говорить Володимир Клименко. Вимагаючи визнати ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступником Укрінбанку, він свідомо перекручує факти, як і з громадянами США та допомогою армії. Хоч би що стверджував Клименко, але суть полягає в тому, що правонаступником банку, згідно з українським законодавством, може бути виключно банк. А ПАТ “Українська інноваційна компанія” банківської ліцензії не має, тому банком не є. І правонаступником Укрінбанку не може бути.
Хто має бажання поринути у юридичні тонкощі, рекомендуємо прочитати матеріал у “Юридичній газеті” з цього приводу.
І тому, що не стверджував би Володимир Клименко про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «Укрінком») є правонаступником Укрінбанку і виплатити його борги йому заважають тільки нечесна влада і такі ж нечесні журналісти, – чистої води брехня та навколоюридична казуїстика .
Більше того – якщо вітчизняна Феміда продемонструє чергове диво юриспруденції і народить судове рішення на користь Володимира Клименка, а таке в нашій країні цілком можливо, то державний бюджет втратить щонайменше 1,8 мільярда гривень. Тому що Володимир Клименко відразу після скасування рішення НБУ про ліквідацію Укрінбанку та перейменування його на ПАТ «Укрінком» вивів усі активи Укрінбанку з управління Фонду гарантування вкладів фізосіб.
Основні суди відбулися наприкінці минулого року. І поки що ситуація складається аж ніяк не на користь Володимира Клименка. Ось тому і з’явилися заяви про спроби рейдерських захоплень та очорнення репутації. Хоча що захоплювати у ПАТ «Укрінком» – незрозуміло. Хіба що невиплачені борги. Адже всі можливі активи Володимир Клименко вже вивів із компанії.
Щодо «кампанії з очорніння» – то це не що інше, як спроба заткнути роти журналістам, які розповідають, яким чином Володимир Клименко кинув вкладників Укрінбанку та вкрав усі його активи. Тут би, до речі, не зайвим було б поцікавитися тим самим рішенням окружного суду Київської області про неправомірність виведення з ринку Укрінбанку, яке й дало змогу заблокувати реалізацію активів банку, що залишилися, Фондом гарантування вкладів. А потім – перекинути їх на ПАТ «Укрінком» та взагалі вивести з поля зору ФГВФО.
Але це, мабуть, окрема історія. Хоча вона, вірогідно, принесе багато цікавих відомостей не стільки про самого Володимира Клименка, скільки про суддів, які ухвалили таке чудове рішення.
