Ілля Костін, член правління Асоціації правників України, та діючий військовослужбовець Міністерства оборони України, знову активізувався в соцмережах. Цього разу він розповідає про свою “боротьбу з керівництвом Національної асоціації адвокатів України” та “колаборантами”. Серед іншого, Костін просуває ідею електронного голосування на з’їзді адвокатів — через “Дію” чи подібні платформи. Мовляв, це прогрес, демократія та крок до сучасності. А ті, хто проти, це ретрогради з радянським мисленням, які чіпляються за папір і особисту присутність.
Але давайте розберемося.
Ті самі аргументи проти поспішного впровадження електронного голосування, які Костін називає “радянськими”, у квітні 2025 року озвучив Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. В інтерв’ю Укрінформу він прямо заявив: провести голосування через “Дію” нереалістично. Бо потрібна гарантія на 300%, що система достовірна технологічно і сприйнята суспільством. Інакше — поле для маніпуляцій і взаємних звинувачень. Стефанчук підкреслив: це не юридичне, а технологічне питання. І додав про deep fake та обхід сучасних захистів.
Виходить, що спікер парламенту теж носій «радянського мислення»? Важко уявити більш абсурдне припущення. Стефанчук говорить про реальні ризики: хакерські атаки, маніпуляції, недовіру суспільства. Тобто йдеться про елементарну обережність.
Яка мабуть невідомо Іллі Костіну.
І це ж не тільки українська позиція. Венеційська комісія Ради Європи, головний європейський авторитет з демократії та виборчого права, неодноразово наголошувала: електронне голосування можливе лише за абсолютної прозорості, безпеки та незалежної сертифікації. Без цього — ризик підриву легітимності. В сучасних умовах війни та кібератак гарантувати таке неможливо.
Ну і вишенкою на торті буде обвинувальний акт прокуратури США. У 2024 році прокурор США в окрузі Меріленд висунув обвинувачення російським хакерам з ГРУ, які в січні 2022-го атакували українські державні системи, включно з порталом “Дія”. Malware WhisperGate знищував дані, викрадав інформацію та створював ілюзію ransomware. Атаки торкнулися десятків урядових структур — від Мін’юсту до Державної скарбниці. Тож прокуратура США підвердила вразливість українських електронних систем до зовнішнього втручання.
Якщо “Дія” та інші державні платформи були скомпрометовані перед повномасштабним вторгненням, то що заважатиме зробити те саме з системою голосування на з’їзді адвокатів? Змінити результати, знищити дані чи просто посіяти хаос? У умовах війни, коли Росія щодня атакує українську інфраструктуру, електронне голосування — це, без жартів, запрошення до катастрофи.
Тим часом Костін та його однодумці говорять про “демократію” та “зміни”. Але ігнорування фактів — позиції спікера парламенту, рекомендацій Венеційської комісії, реальних кібератак — це не боротьба за демократію. Це сліпа віра в технологію, яка ігнорує ризики. Знаєте як це називається?
Ідіотизм. Тобто найглибший ступінь розумової відсталості, з елементарними емоційними реакціями та нездатністю до самостійного думання. Сучасні психіатри вважають цей термін застарілим і надають перевагу нейтральнішим діагнозам, як-от “розлад інтелектуального розвитку глибокого ступеня”.
Саме ознаки подібного легко побачити у дописі Іллі Костіна про електронне голосування.
Чи може електронне голосування бути майбутнім? Так, але не сьогодні. Не в умовах, коли навіть державні системи не захищені на 100%. Поспіх тут реальна безвідповідальність. І називати обережність “радянським мисленням” це і є ідіотизм, який стає насправді небезпечним під час війни.
Критичний момент сьогодення полягає в тому, що цифрова свобода буває правом і перетворюється на ресурс, який держава надає або забирає залежно від обставин. Коли цифрова безпека починає конкурувати з цифровою свободою, перемагає завжди безпека – незалежно від політичного режиму.
Чи, можливо, саме Ілля Костін демонструє класичний приклад інтелектуального ідіотизму – відсутності логічного мислення, нездатності до критичного аналізу та безглуздої прихильності до ідеї електронного голосування всупереч очевидним фактам і позиції як найвищих посадових осіб держави, так і міжнародних інституцій.
