Кому війна, а кому – мати рідна! З таким гаслом прокуратура Львівщини працює вже не один рік. І навіть повномасштабне вторгнення та численні людські втрати, не змогли викорінити зухвалості та корисливості їх ганебних вчинків!
В той час, коли війна щоденно забирає свідомий цвіт Української нації – окремі прокурори Львівської області продовжують збагачуватися на їхній відданості, мужності та патріотизмі!
Щоденно, українські родини оплакують непоправні втрати та шукають правди, пільг та компенсацій від держави за пролиту кров. Але у Львові – нічого не змінилося, більше того – війна принесла нові можливості для зухвалих негідників. Прокурори вирішили присвоїти собі повноваження наших захисників та цинічно використати їх виборонені державні гарантії.
Вдумайтеся! Отримати під час війни, безкоштовно 16 квартир, які мали розподілити між сім`ями загиблих воїнів! Незаконно отримати ці квартири всім керівним складом прокуратури! А ще – заборонити владі оприлюднювати ці відомості! Оце робота і авторитет у воюючій країні!
Оскільки далі йдеться про наших, так званих – чесних законників, то варто розуміти, що вся ця правдива інформація надається, згідно статті 22 Житлового Кодексу, яка встановлює публічність і громадський контроль щодо дій усіх керівників і громадян хто має відношення до надання та отримання житлових приміщень в Україні.
Також, як аксіома, звучить сьогодні стаття 54 Закону «Про запобігання корупції», яка ще з жовтня 2014 року, суворо заборонила всім органам державної влади одержувати від фізичних та юридичних осіб безоплатно будь-яке майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, що тягне за собою відповідальність всіх причетних посадових осіб.
Після Революції Гідності, прогнавши злочинну владу, державою запроваджено реформу прокуратури, яка забрала основні повноваження у прокурорів і заборонила їм безкоштовно і позачергово отримувати житло від держави, як було до того, за старим Законом. Але, до Львова, ці зміни, ще просто не дійшли…
Якщо говорити, згідно букви діючого прокурорського Закону, то стаття 83 визначила, що прокурор, який потребує поліпшення житлових умов, може бути забезпечений службовим житлом за місцем знаходження прокуратури на загальних підставах. Тому, в нашій державі з 2014 року відсутні будь-які інші норми, які б надавали привілеї, пільги та переваги прокурорам у отриманні житла, поряд з пересічними громадянами, вже не говорячи про військових та ветеранів війни.
Але до чого додумалися львівські прокурори? Вони ж не можуть бути на рівні зі всіма громадянами! Більше того, будь-які антикорупційні заборони – у Львові не діють! Тому все просто. А для того, аби обійти Закон – потрібна схема. Так і зробили…
Цим лакомим куском прокурорської схеми, стала земельна ділянка у Львові по вулиці Під Голоском, площею 0,64 га. Створивши уявні проблеми, під тиском переслідування, міська рада змушена була незаконно передати Львівській обласній прокуратурі цю землю. Але ж Закон та антикорупційні обмеження забороняють прокурорам займатися не властивою їм діяльністю, у тому числі комерційною, будівельною, чи будь-якою іншою, направленною на отримання прибутку. Стаття 1 прокурорського Закону визначає, що прокуратура тільки здійснює свої функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Тому, це все межує із корупційним зловживанням службовим становищем – але, не у Львові! Тут, можливе все …
Заволодівши безкоштовно, без аукціону, ласою ділянкою землі у центральному Шевченківському районі міста Львова, прокурори нехтуючи Законом, знайшли свою будівельну фірму – ПП «Софіябудінвест», яка погодилася безкоштовно збудувати їм на вулиці Під Голоском житловий комплекс. Офіційно, по договору, домовились, що лише 10% збудованого житла перейде у власність обласної прокуратури, а не офіційно – знає один Бог!
Та все б і нічого, виглядало б і добре, якби всі ці дії, чинили звичайні підприємці, бізнесмени – але ж, не прокурори! «Харам» – як то кажуть брати мусульмани! Адже частина 3 статті 2 прокурорського Закону чітко встановлює заборону всім українським прокурорам виконувати будь-які інші функції, що не передбачені Конституцією. А за її 131-1 статтею – це підтримання публічного обвинувачення в суді; організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням; представництво інтересів держави у суді. І, як не прикро, але, це – усі їхні повноваження!
То де ж тут, серед конституційних функцій прокуратури – організація будівництва, ремонтів, отримання земельних ділянок і будівель, укладення договорів – все те, що до сьогодні незаконно робить керівництво Львівської обласної прокуратури, з її одеським очільником – Миколою Меретом?
Зверніть увагу, це буде також цікавою новиною, як нещодавно, у порушення вимог частини 3 статті 91 Закону «Про прокуратуру» та статті 54 Закону «Про запобігання корупції», Львівська обласна прокуратура змусила міську раду безкоштовно віддати їм тисячі квадратних метрів площі з приміщеннями громади у пам`ятках архітектури на проспекті Шевченка та Маланюка, що за Законом, можуть бути виключно орендовані прокуратурою.
Тому, про нього й далі. Та, як без такого російськомовного керівника у Львові, незаконно поділити квартири? Це, було би, неможливим!
Так ось, отримавши в 2022 році, у порушення антикорупційного законодавства, квартири у житловому комплексі на Під Голоском, нехтуючи антикорупційними нормами та незаконно сформувавши фонд службових жилих приміщень, – Львівські прокурори, замість того щоб віддати їх сім`ям полеглих воїнів, влаштували справжній аукціон – на зразок Британського Сотбі. Незважаючи на те, що на квартирному обліку перебував не один десяток прокурорських сімей, потребуючих житла, голова житлової комісії – заступник обласного керівника Микола Друзюк, отримавши керівні настанови – чітко розклав всі «карти» на свою користь.
Тому, в порушення статті 22 Житлового Кодексу, тримаючи у повній таємниці перед усім колективом розподіл житлового фонду, керівництво Львівської обласної прокуратури у тому ж 2022 році, коли вся країна перебувала у страху й вогні, зобов’язало міську раду, перевести до числа службових усі незаконно забрані ними квартири. А далі, як кажуть, все пішло, як по маслу…
Щасливими набувачами незаконно отриманих від приватного забудовника квартир стали:
– керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону, той самий М.Друзюк (на той час, керівник житлової комісії і заступник керівника);
– керівник Львівської обласної прокуратури М.Мерет (на той час, заступник керівника);
– керівництво підрозділів Львівської обласної прокуратури О.Сенів, Г.Лука, О.Хомин, В.Щурка, І.Ходак.
У подальшому, по такій же правильній схемі отримали квартири також:
– начальник управління кадрів обласної прокуратури М.Олійник;
– голова профспілкової організації облпрокуратури Н.Дячук;
– керівництво підрозділів облпрокуратури Ю.Курач, М.Паламарчук, Л.Винницька, О.Пригара, Л.Пройда, Н.Цинайко, О.Івасівка.
Варто зазначити, що в місті Львові проживає понад 300 сімей рядових прокурорів, серед яких більша половина проживає в орендованих квартирах, і потребуючи поліпшення житлових умов, – роками перебуває на квартирному обліку. Але – де ж там рядові прокурори? Коли до них дійде черга? Вони для того щоб цілодобово працювати, а квартири – для вибраних керівників! Пишіть скарги, звертайтеся, стаття 43 Житлового Кодексу щодо порядку черговості у Львові не працює – все одно буде так, як сказав керівник прокуратури!
До слова, по всіх цих незаконно отриманих квартирах, керівництвом незаконно знятий статус службового житла, і на сьогодні, вони майже усі знаходяться у приватному володінні, а можливо вже й перепродані.
Однак, варто зазначити про перших керівників – щасливих переможців, так званих – житлових аукціонів!
Отож, теперішній керівник Львівської обласної прокуратури Микола Мерет, у кінці 2022 року за наказом керівника прокуратури, незаконно отримує благоустроєну службову квартиру площею 97,9 квадратних метрів. Однак, вже у березні 2023 року, його призначають керувати військовою прокуратурою. А отже – він, як законослухняний прокурор, – має здати отриману ним службову квартиру. Адже, стаття 124 Житлового Кодексу чітко визначає, що робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Або, у відповідності до статті 125 цього ж Кодексу, звернутися до виконавчого комітету міської ради про надання іншого жилого приміщення, за наявності підстав.
Та, не там то було! А, як це? Віддати даровану квартиру? Замість поступити, як визначено Присягою прокурора: чесно і законно, – наш одесит Микола Мерет вимагає, і в подальшому отримує незаконне клопотання прокуратури Львівської області про зняття службового статусу із квартири, яку він, по Закону, повинен був здати. Львівська міська рада стурбована таким ходом справ, адже потрібно незаконно зняти службовий статус з квартири для прокурора, який уже не працює на тій посаді, яка б дозволяла це зробити! Але прокурор, – як то кажуть, – усюди прокурор! Тому, ураховуючи переконання керівника прокуратури Мерета, вже 24.04.2023 Департамент житлового господарства та інфраструктури міськради, вилучає квартиру на вулиці Під Голоском з обліку службових і передає, вдумайтесь, тому самому – Миколі Мерету, як подарунок від держави.
Одразу в читача постає питання. А чому ця квартира не віддана сім`ї загиблого воїна, ветерану чи інваліду війни, сироті – зрештою, тим, хто по Закону має позачергове право на житло? А відповідь на це питання, може дати лише щасливий незаконний набувач цієї квартири! Але, для офіційно задекларованого міліонера, одесита Миколи Мерета, прості військові і Закон – це нижче нього! Він, в той час, успішно керує всією військовою прокуратурою і наглядає за всіма військоматами, а про їхню роботу – вся країна знає …
Варто буде зазначити, що виключення квартири керівника прокуратури Миколи Мерета із числа службових було проведено з грубим порушенням Закону, про що він добре знав. Так, пунктом 6 Розділу І діючого Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою РМУ №37 від 04.02.1988 року визначено, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації за рішенням виключно виконавчого комітету міської ради – а не за наказом структурного підрозділу ради, як відбулося у його випадку.
Поняття виконавчого комітету ради, визначає стаття 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» – це орган, що утворюється у складі: голови відповідної ради, заступника голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Стаття 53 визначає, що основною формою роботи виконавчого комітету міської ради є його засідання, на яких приймаються рішення у межах визначених Законом повноважень.
Так ось, якщо би ця незаконна заява Миколи Мерета, а також і всі інші його документи про виключення забраної ним від держави квартири із числа службових, попали на відкрите засідання виконавчого комітету Львівської міської ради, де такі мають розглядатися – то ця квартира, дійсно, була би передана по Закону – сім`ї загиблого воїна, а не керівнику прокуратури!
Про нього досить, іншим разом. Адже, заслуговує на особливу увагу, ще один знаменитий львівський прокурор – керівник Спеціалізованої прокуратури у воєнній сфері Західного регіону – Микола Друзюк, що присвятив свою діяльність не тільки Українському народові, а ще й за сумісництвом, свого часу – керівництву житлової комісії облпрокуратури. Маючи повний доступ до всього житлового фонду прокуратури Львівщини, він не гаяв часу. Думаючи, – до чого тут наявність особистого житла у приватній власності та власності його сім`ї, робота з мільйонними доходами та статками, що офіційно відображені в його декларації, – чому б не отримати, в дар від підприємців чи держави ще й величезну квартиру? А конфлікт інтересів? Та хто його побачить, це ж все у Львові, а тут – я, вирішую все!
Беручи належну участь у протиправному квартирному забігу-2022, він виявився спритнішим від усіх! Адже, будучи місцевим жителем, що забезпечений з сім’єю житлом в повному обсязі, він, у порушення статті 34 Житлового Кодексу, з благословення керівництва, став на квартирний облік облпрокуратури. Далі, недотримуючись черговості надання житла, нехтуючи вимогами статті 43 цього Кодексу – отримав від керівника наказ про отримання у Львові службової квартири, в тому ж самому районі, що на Під Голоском! Оце фахівець – немає рівних!
А далі – за схемою, як у одесита Мерета, все те ж саме: незаконне вилучення квартири 116,5 квадратних метрів із обліку службових в квітні 2023 року, без засідання виконавчого комітету і приватизація. Одне питання? За, що такі подарунки від держави? Можливо цей прокурор був в АТО, чи нещодавно повернувся з війни – та ні, просто висиджував у кабінеті та вміло організовував прокурорські гулянки! І за це – був відзначений. Така сьогодні справедлива реальність у Львівській прокуратурі!
Та все б й нічого, але дивно лиш одне! Як так, з року в рік, у воюючій країні, прокурори у Львові, замість військових, незаконно отримують безкоштовні квартири? Це певно так, як інвалідності і пенсії в Хмельницькому? Напевно, нікому немає до цього діла!
Справді – «кому війна, а кому мати рідна»! Саме так, під цим гаслом, у Львові прокурори, під час війни, незаконно отримали 16 благоустроєних житлових квартир, а загалом – з часу втрати чинності старого Закону «Про прокуратуру», проведеної реформи та початку війни – 51 повноцінну квартиру у новобудовах міста, що могли бути передані бідним і знедоленим сім`ям полеглих воїнів чи ветеранам.
Це коротко про важливе, далі буде ще цікавіше…
