В багатьох випадках грошова допомога не розв’язує проблему внутрішніх переселенців – зазвичай людям потрібні якісь послуги, які допоможуть вийти зі складних життєвих обставин.
Відповідну заяву зробила міністерка соціальної політики Оксана Жолнович в інтерв’ю «Forbes».
Такими послугами вона назвала доступність житла чи сприяння в пошуку роботи для ВПО. Для мам з дитиною – дитячий садочок, а для людей в депресії – психосоціальна підтримка.
«Задача Мінсоцу не лише надати виплати, а й розвивати систему соціальних послуг, які допоможуть людині вийти зі складних життєвих обставин. Наприклад, допомогти адаптуватися до нових умов життя ветеранам, супроводжувати людей з інвалідністю у працевлаштуванні та на робочому місці, допомогти батькам підвищувати батьківські компетенції для підтримки сім’ї тощо», – підкреслила Жолнович.
За її словами, станом на зараз у нашій державі не існує інституту послуг. Вона додала, що закон про соціальні послуги набув чинності у 2020-му, але формування цих інституцій і відпрацювання стандартів тільки розпочинається.
«Наразі відбувається дискусія з нардепами про необхідність перетворення соціальних установ у комунальні підприємства, а також можливість закупівлі таких послуг не лише у держави, а й приватних надавачів. Тут потрібні зміни до законодавства.
Сьогодні в нас за послуги відповідають Територіальні центри обслуговування, які наймають перукаря, чоботаря тощо, бо так написано. Як правило, вони не орієнтується на потреби громади, а працюють за прописаним стандартним переліком», – розповіла міністерка.
Мінсоцполітики вже почало розширювати спектр послуг – наприклад, додали фахівця з психосоціальної підтримки та координатора волонтерів, який може обʼєднувати у громадах ресурс і спрямовувати його на необхідні потреби. Жолнович торкнулася і догляду за ВПО, бо коли даються надбавки на догляд, а «фізично не надаються інструменти, то це нічого не вирішить». За її словами, повноцінний перехід до системи соціальних послуг займе близько пʼяти років.
«На 2024-й на соціальні послуги заклали близько 1 млрд грн. Йдеться про закупівлю послуг психосоціальної підтримки та соціальної адаптації й відновлення. А також – послуги з догляду та проживання для ВПО й співфінансування підтриманого проживання по догляду за людьми, які потребують підтримки. Але за нашими оцінками, щоб впровадити соціальні послуги за аналогом, які є за кордоном, необхідно понад 200 млрд грн», – підкреслила міністерка.
Вона заявила, що це кошти не державного, а місцевого бюджету, і додала, що на місцях вони є, але немає культури їхнього конкретного спрямування. Ще одним викликом Жолнович назвала нестачу понад 7000 соціальних працівників по країні.
