Про це у своєму блозі на сайті Oboz.ua написав журналіст-міжнародник Микола Пимоненко.
Частина 1. Лавра. Путь спасения
Питання заборони діяльності в Україні московського патріархату стало топовим не лише в нашій державі але й далеко за її межами.
Останнім часом московські наративи все частіше звучать навіть з уст комісара ООН, що через його недалекоглядність чи інші причини дискредитує Україну на міжнародній арені, необґрунтовано звинувачуючи в порушенні релігійних прав і свобод.
Попри те, що абсолютна більшість українців розуміють корінь проблеми та дивуються небажанню вищого духовенства УПЦ остаточно і публічно відхреститися від російської православної церкви, яка стала головним ідеологом т.зв. “спеціальної воєнної операції”, пропаганда московського патріархату дійшла і до Американського Конгресу.
Однак, ні міжнародні організації, ні заокеанські партнери не поінформовані про те, що та сама УПЦ у березні-квітні минулого року могла стати причиною внутрішньої дестабілізації України та її поразки у війні з росією.
Тож потрібно розібратися як представникам моспатріархату вдається доводити свою пропаганду до ООН, ОБСЄ та до Американського Конгресу.
За роки незалежності Українська православна церква сформувала розгалужену систему навколоцерквних ЗМІ, а головне – лобістів в органах державної влади та навіть у Верховній Раді України.
Найбільш ефективно ця пропагандистська машина відкрила себе після березня минулого року, коли держава вперше за історію вирішила законно та добросовісно забрати собі своє – Києво-Печерську Лавру.
Тоді кремль розпочав свій проект з дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні з використанням релігійного чинника.
Після оголошення Національним Заповідником “Києво-Печерська Лавра” про розірвання з чоловічим монастирем УПЦ договору про користування майном святині, проросійське крило церкви на чолі з керуючим справами церкви митрополитом Антонім (Іван Паканич) вирішує організувати в Києві так званий “православний майдан”.
Провідну роль у вказаному процесі відводиться навколоцерковним ЗМІ, перед якими ставиться задача довести до найбільш екзальтованих православних вірян інформацію про нібито несправедливість рішень органів влади та спровокувати вірян на фізичне протистояння. На початковому етапі цієї дестабілізації основною в поширенні таких наративів стала команда “Лавра. Путь Спасения”. А одним із головних координаторів цього проекту, і, власне посередником між проплаченими активістами і замовними ЗМІ в Лаврі, а згодом і під Київськими судами став Юрій Решетніков, радник митрополита Антонія.
До речі, трохи дивним є те, що радником проросійського православного функціонера є один із засновників “Всеукраїнського союзу об’єднань євангелістських християн-баптистів”, які мають своє потужне лобі в тому таки американському конгресі? Проте, до персони Юрія Решетнікова ми ще повернемося неодноразово. Лише для наглядності презентуємо одне фото з мітингу православних вірян біля Печерського районного суду м.Києва за його участі.
Тож після розірвання Національним Заповідником договору про оренду Лаври група журналістів видання “Лавра. Путь спасения” розпочинає на території святині проросійську інформаційну кампанію з доведення неправдивої інформації про ситуацію навколо Лаври та підбурювання православних вірян до погромів, а також трансляцію ультиматумів на адресу керівництва держави.
Цікаво, що групу “Лавра.Путь спасения” очолює діюча співробітниця КМДА Вікторія Железнякова, а інформаційним наповненням сайтів та редакційною роботою займається групка переселенців з Луганської області подружжя Яцковських (Марія та Андрій), а також подружжя Бенц (Дар’я та Євгеній).
Вказані особи, співпрацюючи з підсанкційними телеканалами, а також російськими виданнями, розкручували пропагандистські матеріали групи “Лавра. Путь спасения”, які згодом російський представник в ООН василь небензя використовував в якості приводів для скликання ради цієї міжнародної організації та формування вигідних рф наративів.
Цікаво, що влітку минулого року Андрій Янковський та Євген Бенца як “справжні патріоти” в якості студентів чеського вишу виїхали закордон та наразі проживають в Польщі, звідки продовжують вести свою пропагандистську діяльність, розказуючи європейцям безпосередньо про “звірства української влади проти православних вірян”.
Залишається сподіватися, що феміда все ж таки знайде своїх героїв, будь вони в Польщі, росії чи будь-де, а до міжнародних організацій і партнерів України ді йде, що пропаганда афілійованих з росією релігійних, громадських чи політичних структур нічим не відрізняється від російської пропаганди і несе таку ж загрозу цивілізованому світу.
