Для “МГК Рейл” звичне діло замовити нібито на потреби армії дизельного пального та керосину на десятки мільйонів гривень, а потім не платити за нього.
Про це йдеться у статті видання “Багнет”.
Триває другий рік війни. Україна потроху оговтується від зимових блекаутів, бізнес та суспільство продовжують наполегливо підтримувати економіку в притомному стані, уряд та Збройні сили України накопичують сили для надзвичайно важливого контрнаступу, який необхідний для звільнення тимчасово окупованих територій та виходу на кордони України 1991 року. Країна готується перемагати.
Але приказка “кому війна, а кому – матір рідна” не стала винятком і для російсько-української війни. Чи не щодня в ЗМІ можна прочитати чи побачити десятки випадків, як ловлять на гарячому ділків, котрі замість допомагати ЗСУ добряче гріють руки, вигадуючи карколомні схеми. Хтось на гуманітарних вантажах, хтось на державних закупівлях, а хтось – як наприклад, – Богдан Мартинюк, який представляє інтереси столичної фірми “МГК Рейл” – наживається на енергоносіях. А саме на дизельному пальному та керосині, яке він та його фірма, яка оформлена на дружину Мартинюка – Ольгу Гаврушко, замовляють у постачальників на мільйонні суми. А потім роблять все щоб не платити за поставлений товар.
МГК “Рейл”: оптовики, моряки і скупщики дизеля
Фірм, подібних до МГК “Рейл” в українських реєстрах можна нарахувати десятки тисяч.
Керує нею Ольга Гаврушко 1988 року народження, яка окрім цього підприємства є засновницею та бенефеціаром ще кількох таких же ТОВ-ок.
Однак заправляє в “МГК “Рейл” чоловік Ольги – Богдан Мартинюк 1988 року народження, уродженець Хмельниччини.
Товариство з обмеженою відповідальністю. Уставний капітал в кілька мільйонів гривень і… дуже широке поле діяльності. Якщо хтось би подумав, що “МГК “Рейл” займається тільки основним видом своєї діяльності – “Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів” – він би помилився. В “асортименті” контори ще 30 видів діяльності – від оптової торгівлі зерном аж до будівництва жилих та нежилих пріміщень та операцій з морським транспортом. Серед них є і такий – “діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами”. Схоже, саме цей вид діяльності і дозволяє Богдану Мартинюку та його дружині Ользі Гаврушко бути корисними для схематозників з держструктур.
За нашою інформацією, МГК “Рейл”, засновницею та бенефіціаркою якої є Ольга Гаврушко, відповідальна за постачання дизельного палива та керосину для Міністерства оборони та Національної гвардії України. Є багато питань, яким чином, нікому невідому фірму, без належного тендеру та в обхід всіх протокольних процедур призначили постачати стратегічно важливі структури країни. Причому постачає, за нашої інформацією, за цінами в яких, так би мовити, вже враховані інтереси деяких чиновників.
Очевидно, що послуги Мартинюка та Гаврушко високо цінуються їхніми покровителями. Інакше важко пояснити, чому фірма почала систематично “кидати” учасників ринку пального.
Замовив, взяв і зник
Найсвіжіший випадок – січень 2023 року. МГК “Рейл” замовило в одного товариства яке здійснює господарську діяльність у сфері реалізації нафтопродуктів, 2000 тонн дизельного палива. Остаточна вартість – майже 99 мільйонів гривень.
Згідно з умовами укладеного сторонами договору, “МГК “Рейл” Мартинюка зобовʼязувалося здійснити 100% передплату за 2000 тонн дизпалива. Транспортувати товар домовился залізничним транспортом.
Кошти за договором Мартинюк пообіцяв оплатити одразу після того як 2000 тонн дизельного пального будуть перевантажені у вагони, які надала фірма Мартинюка.
Однак, переконавшись, що постачальник виконав свою частину угоди і вагони завантажені пальним, Мартинюк, не пішов здійснювати оплату, а видав “Укрзалізниці” дозвіл на рук потягу з пальним.
Звісно, представники постачальника не змогли зупинити рух потягу з 2000 тоннами дизельного пального. Майже 66 мільйонів гривень залишилися невиплаченими.
Сам же Богдан Мартинюк заявив, що повернути товар неможливо, оскільки він знаходиться у військових частинах і вимагати його повернути те ж саме що зрадити національні інтереси.
Щоправда, Кримінальний кодекс такі діяння трактує чітко – саме: заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах. І зараз представники постачальника уже подали заяву про скоєння злочину.
Як з гусака вода
Однак, є підстави вважати, що позиватися до Мартинюка та МГК “Рейл” доведеться довго. Це не перша його оборудка, яка закінчується судом.
Тільки станом на 27 квітня проти МГК “Рейл” відкрито кілька судових проваджень.
Майже всі вони – про стягнення боргів з компанії Мартинюка. І якщо почитати протоколи, то сценарій майже всюди однаковий. Мартинюк і “Рейл” заборгували гроші постачальнику товару. Довели справу до суду, який триває кілька місяців. Упродовж процесу адвокати Мартинюка надають довідки про часткові сплати боргів, а зрештою пропонують укласти мирову угоду з позивачем.
Очевидно, що мирова угода ще не означає, що Мартинюк виплатить усі борги, як це зазначено в угоді. А значить, справа може повторитися і розглядатися повторно. В цей час ділки вільно оперують коштами, набутими в результаті угод і продовжують “кидати” інших.
