В.о. начальника Головного управління ДПС у Волинській області Сергій Лисеюк здобув значну кількість майнових активів без документального підтвердження.
Про це повідомляє blackboxosint.
Відповідно до декларацій, Лисеюк є бідним держслужбовцем, позбавленим житла, транспорту та грошових активів. Проте насправді він пересувається на Volkswagen Touareg або Toyota Camry, на якій відвідує дорогі бутики в столиці. Автомобілі з-за кордону потрапляють до Луцька завдяки схемам контрабанди, в яких задіяний і сам Лисеюк.
16 травня 2024 року Лисеюк приїхав до Києва, щоб витратити «зароблені» гроші у столичних ресторанах та на шопінгу в дорогих бутиках — зокрема, в його улюбленому мультибрендовому бутику Symbol. Однак цього разу ситуація склалася інакше.
Керуючи чорною Toyota Camry (2018, д/н) КА5572МС, Лисеюк «влетів» в автомобіль, що їхав попереду. За свідченнями очевидців, удар був настільки сильним, що автівка, в яку в’їхав 33-річний керівник волинської податкової, в’їхала в ще одне авто. Toyota Лисеюка була настільки пошкоджена, що вже не підлягала ремонту. Поліція складала на нього протокол та постанову про адміністративне порушення за ст. 124 КУпАП. Перше судове засідання по розгляду цієї постанови відбулось у Святошинському районному суді Києва 13 серпня, де суд призначив наступне засідання на 4 вересня. Враховуючи, як розглядаються адміністративні постанови по цій статті, такий перенос може свідчити про наявність додаткових обтяжуючих обставин, адже звичайні постанови за ДТП зазвичай розглядаються за одне засідання.
Цікаво, що в декларації Сергія Лисеюка не знайти жодної Toyota Camry. В принципі, у нього не задекларовано жодного автомобіля. Автомобіль, який Лисеюк розбив в аварії в Києві, належав не йому, а 26-річному Махині Дмитру Валерійовичу, сину Валерія Махині, підлеглого Лисеюка.
Після ДТП Дмитро Махиня продав те, що залишилось від своєї Toyota. З 20 липня власницею автомобіля стала Леся Берладин, дружина Романа Берландина, працівника університету ДФС України в Ірпіні, де в 2017-2018 роках працював Сергій Лисеюк. Таким чином, вони були колегами з Романом. Скоріш за все, провівши такі маніпуляції з розбитою Toyota, головний податківець Волині хотів відвести від себе підозри стосовно походження автомобіля, а також від свого підлеглого Валерія Махині. Адже виникає безліч запитань. По-перше, на яких підставах Сергій Лисеюк користується автомобілем сина свого підлеглого? А по-друге, звідки у 26-річного сина начальника відділу регіональної податкової з зарплатою в 25 тисяч гривень на місяць автомобіль вартістю в кілька тисяч доларів?
У 2017 році Лисеюк зазначив у декларації будинок матері в селі Лище Луцького району, хоча в тому році працював в університеті в Ірпіні. Він не міг їздити на роботу і додому через півкраїни, тому знову вказав недостовірні дані про своє місце проживання. Зазвичай оренду житла не включають в декларацію, щоб не демонструвати видатки, які часто перевищують офіційні доходи. Навіщо ж зайвий раз демонструвати, що держслужбовці в Україні не живуть на зарплату? Напевно, саме цією логікою керувався Лисеюк.
А от у деклараціях за 2018, 2019 та 2020 роки Сергій Лисеюк нарешті вказав квартиру площею 49,6 квадратних метрів в Ірпіні. Але ця квартира не належала йому, і навіть не була орендованою, а надана йому в безкоштовне користування 28-річним Юрієм Пипкою. За відкритими даними, Юрій Пипка здавав в оренду двокімнатну квартиру в ЖК «Irpin Residence», розташованому в м. Ірпінь на вулиці Садова, 78 — через дорогу від університету ДФС України, де тоді працював Сергій Лисеюк.
Які ж заслуги чи преференції мав Юрій Пипка, щоб здати квартиру за 8,5 тисяч гривень на місяць податківцю Лисеюку безкоштовно? А може, й не безкоштовно, а за гроші, які були документально оформлені як безкоштовне користування. Адже не виникло б питань, за що ж живе людина, яка витрачає 8,5 тисяч гривень на місяць на квартиру при зарплаті в 15 тисяч? У будь-якому випадку мова знову йде про або недостовірне декларування, або незаконну вигоду для держслужбовця у вигляді безкоштовного користування квартирою.
Але не квартирою єдиною. У безкоштовне користування молодий податківець Лисеюк також отримав автомобіль Volkswagen Touareg 2011 року випуску від громадянина Андрія Матящука. Знову ж таки — що це? Хабар, приховування реальних витрат чи ще щось?
У 2021 році Лисеюк працював у Львові. І в декларації вказав, що орендував квартиру площею 42,9 квадратних метри та паркомісце у власниці Гички Наталії Юріївни, але… не зазначив вартість цієї оренди. За даними BlackBox OSINT, цю квартиру Лисеюк орендував у ЖК Парус Парк на вулиці Кульпарківській 64а у Львові, де середня вартість оренди житла та паркомісця в 2021 році складала не менше 108 тисяч гривень та 42 тисячі гривень на рік відповідно. Тобто оренда квартири та паркомісця разом коштувала би від 150 тисяч гривень на рік. І цю інформацію Лисеюк знову приховав від антикорупційних органів і суспільства.
У травні 2021 року Лисеюк безкоштовно отримав від Ірпінської міської ради під підписом корумпованого міського голови Олександра Маркушина земельну ділянку (кадастровий номер 3221083500:03:003:0627) площею 1200 квадратних метрів у селі Козинці під Києвом.
Через два роки, згідно з декларацією Лисеюка, він продав цю земельну ділянку за 1 мільйон 48 тисяч гривень, або 29 тисяч 910 доларів громадянину Олександру Гончарову. Але варто зазначити, що продаж аналогічних земельних ділянок у цьому районі, який віддалений від інфраструктури села, здійснюється за ціною до 4000 доларів США. Угода за ціною у 7 разів вище за ринкову дуже схожа на фіктивну, мета якої — легалізація коштів невідомого походження.
Тепер стане зрозуміло, звідки беруться ці кошти. Ще працюючи оперуповноваженим волинської податкової міліції на початку свого кар’єрного шляху, Сергій Лисеюк познайомився з Тарасом Цибуліним, який у 2012 році обіймав посаду начальника відділу податкової міліції Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, тобто був керівником Лисеюка. Цибулін, згідно з журналістськими розслідуваннями, познайомив свого колегу з прибутковою справою, пов’язаною з контролем торгівлі підробленими цигарками та горілкою. В результаті цього вони вийшли на Михайла Смолку, підприємця, відомого контрабандиста та конвертатора, який сьогодні є внесеним до санкційного списку РНБО. Разом з ним Лисеюк та Цибулін почали налагоджувати тіньове виробництво та продаж горілки.
У 2016 році і Лисеюк, і Цибулін перевелися працювати у внутрішню безпеку ГУ ДФС у Рівненській області, де взяли під контроль торгівлю фіктивними ПДВ та розмитнення імпортованих автомобілів по заниженій вартості. За ними на Рівненщину зі своїми імпортерами зайшов і Михайло Смолка. Відтоді і до сьогодні вони разом займаються контрабандою автомобілів.
Схема полягала в тому, що комерційні фірми імпортували до України легкові автомобілі, які продавали фізичним особам, а документи про продаж оформлювалися на ТОВ як запчастини до вантажних автомобілів. В схемі брали участь ТОВ «Спецтехзахід» та ТОВ «Трейдингова компанія нафторесурс», які укладали фіктивні угоди на надання транспортних послуг для ТОВ «Бєлавтодор-Україна», а також ТОВ «Захід Лідер Трейд» та ТОВ «Укртехавтосервіс», які належать Наталі Цибуліній, дружині Тараса Цибуліна, друга, колеги та партнера головного податківця Волині Сергія Лисеюка.
Підтвердженням того, що всі ці дії відбувалися під прикриттям і за безпосередньою участю податківця Лисеюка, є яскравий факт. Пам’ятаєте Volkswagen Touareg 2011 року випуску, який з’явився у декларації Сергія Лисеюка у 2018 році, і який, як стверджують, був йому переданий безкоштовно Андрієм Матящуком? Так от, Матящук Андрій Васильович є рідним братом Цибуліної Наталі Василівни; вони обидва зареєстровані за однією адресою в м. Луцьк, вул. Стефаника, буд. 11, кв. 2. За цією ж адресою зареєстровані дві компанії Цибуліної, що фігурували у корупційній схемі з контрабандного ввезення автомобілів.
Цілком можливо, що Toyota Camry, на якій Сергій Лисеюк потрапив у ДТП в Києві, також була завезена за цією контрабандною схемою.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну група Лисеюк-Цибулін-Смолка продовжила займатися контрабандним ввезенням автомобілів в Україну, вже під виглядом гуманітарної допомоги для військових. Так, у квітні 2022 року працівники Бюро економічної безпеки виявили принаймні 64 автівки, що підозріло були ввезені через волинські пункти пропуску — вони мали бути гуманітарною допомогою для ЗСУ, але чомусь залишились на Волині.
Наприклад, броньована Audi нібито направлялася на фронт, але доїхала лише до селища Підгайці Луцького району. Саме тут Михайло Смолка, не розгубившись на початку війни, заснував батальйон територіальної оборони «Струмівка», який отримав цю Audi від громадської організації «Асоціація перевізників та імпортерів транспортних засобів», до якої, судячи з його сторінки у Facebook, він має безпосереднє відношення. Коротше кажучи, він сам собі доставив гуманітарну допомогу.
Справи йшли настільки добре, що влітку 2022 року один з учасників злочинної групи Сергій Лисеюк отримав посаду керівника волинської податкової.
«За останні два тижні (перед призначенням Лисеюка) він (Михайло Смолка) та його представники об’їхали імпортерів Волинської області з пропозицією придбати в них ліміти ПДВ за 2,5%, гарантуючи при цьому повну безпеку та сприяння майбутнього начальника податкової Волині Сергія Лисеюка», — йдеться у публікації порталу «Антикор».
На щастя, діяльність Михайла Смолки, Сергія Лисеюка та Тараса Цибуліна не залишилась поза увагою правоохоронців. Сьогодні всі вони є фігурантами кримінального провадження Державного бюро розслідувань за фактом створення організованої групи, яка реалізовувала схеми з мінімізації податкових зобов’язань та формування незаконного податкового кредиту.
Як повідомляло місцеве видання «Волинські новини», у червні 2023 року детективи ДБР навіть проводили обшуки в обласній податковій та на митному посту «Луцьк». Михайла Смолку підозрювали в ухиленні від сплати ПДВ, а Сергія Лисеюка — в закритті на це очей. Слідчі вважають, що Смолка проводив під носом податкової безтоварні операції з надання підприємствам послуг вантажних перевезень та автозапчастин, а за мовчання керівник податкової Лисеюк отримував від підприємця грошову вигоду через своїх посередників — податківців Тараса Цибуліна та Володимира Побережного.
