Останній тиждень посвячені у процеси закупівель ДП «Державний оператор тилу» могли спостерігати зародження нового скандалу. Цього разу в епіцентрі історії опинилися постачальники одягу для потреб міністерства оборони. Йдеться про три основні суб’єкти підприємницької діяльності, які впродовж останніх двох років отримують майже 100% контрактів Міноборони.
Про надмірну увагу з боку правоохоронців першим наприкінці березня публічного заявив власник одного із найбільших текстильних постачальників «ТК-Груп» Олександр Соколовський. Він звернув увагу на ухвалу суду, опубліковану у відкритому доступі, щодо розслідування слідчими ДБР схем із відмивання коштів на закупівлях одягу для потреб Міністерства оборони. Соколовський традиційно звинуватив правоохоронців в «упередженості», «необґрунтованому тиску» та «злочинних намірах» по відношенню до «чесних підприємців», які «сумлінно платять податки та забезпечують робочі місця» і заявив, що уся історія «шита білими нитками». Водночас ЗМІ почали більш детальніше вивчати зміст претензій правоохоронців та придивлятися до фігури власника «ТК-груп» і виявилося, що «білі нитки» справи скандального постачальника МО цілком можуть виявитися «міцними канатами», що пов’язують Соколовського не лише із сірими схемами постачання неякісної продукції, але й бізнесом у невизнаному Придністров’ї, що оплачує рахунки у московському «Сбербанку».
Дві години аналізу контрактів на постачання одягу для потреб Міноборони на сайті Prozorro дають чітку і зрозумілу картину: з кінця січня 2024 року, після затримання львівських підприємців Ігоря та Романа Гринкевичів, основними постачальниками текстилю стали ТОВ «МІК», ТОВ «ОЛТЕКС» та група компаній «ТК-Груп». Станом на сьогоднішній день, вказані суб’єкти підприємницької контролюють 100% процедур проведення державних оборонних закупівель для постачання текстильних товарів (військової форми, піхотного обмундирування, матраців, тощо) для Збройних сил України. При цьому, як стверджують ЗМІ, для виконання усього обсягу замовлень у даних підприємств просто не вистачає виробничих потужностей. Тому вони вимушені закуповувати частину продукції за кордоном, зокрема – у Китаї. Найбільше таких закупок здійснює саме «ТК-Груп» Олександра Соколовського, який, як стверджують наші джерела у ДП «Державний оператор тилу», обіймаючи посаду Члена президії ради Федерації роботодавців України та використовуючи підконтрольний йому адміністративний ресурс, лише впродовж 2024 року отримував дані про найбільші тендери, їх вартість, технічні умови та іншу інформацію, що дозволило йому без зайвих ускладнень налагодити механізм постачання до МО України неякісної текстильної продукції за завищеними цінами на загальну суму понад 1,2 млрд. грн.
Далі – більше. Як стверджують наші джерела у податковій, впродовж 2022-2023 рр. ТОВ «ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ» придбало у ТОВ «ТЕХПЛЮС ЕКСПО» тканину на суму понад 89 млн грн, однак органами ДПС України Техноплюс у 2023 році віднесено у категорію ризикових на підставі здійснення операцій постачання товарів, походження яких не прослідковується. За аналогічною схемою ТОВ «ТЕКСТИЛЬ–КОНТАКТ» та ТОВ «ТК-ДОМАШНІЙ ТЕКСТИЛЬ» проводили фінансово-господарські операції з іншими контрагентами, одним із яких є ООО «Рыбницкая фабрика нетканых материалов» у так званій «Придністровській Молдавській Республіці». Фабрика має рахунки у росії, куди й перераховує частину прибутку. Тобто – фінансує російську економіку та армію рф. У розпорядженні редакції є копія платіжного документу, який підтверджує такі розрахунки у грудні 2022 року, тобто майже за рік після початку повномасштабного вторгнення рф.
Ми задалися питанням, які ж причини змусили «чесного бізнесмена та патріота» Олександра Соколовського майже через рік після початку повномасштабного вторгнення ризикувати та продовжувати вести бізнес із проросійським сателітом з рахунками у самій росії? Як виявилося, все банально просто. Власником 70% ООО «Рыбницкая фабрика нетканых материалов» є громадянка росії, яка проживає у москві, а от ще 30% фабрики, ймовірно, контролює Олександр Соколовський, який продовжує виконувати найбільші замовлення із постачання одягу для Збройних сил України та вимивати з держави сотні мільйонів гривень через сірі напівлегальні схеми. Що це, якщо не зрада національних інтересів нашої держави?
