Моя подруга минулого тижня дивувалася: “Як це бути 25-річною й уже мати криптопортфель?”, а я подумала: так, може, це вже не дивина, а норма для сучасного покоління?
Сучасна молодь занурена у цифрову економіку змалку і формує фінансові звички, кардинально відмінні від тих, що були у покоління 40+. На відміну від своїх батьків, які відкривали для себе поняття “фінансова грамотність” лише тоді, коли кредитка ставала проблемою, або коли інфляція з’їдала “депозит під 18%”, Gen Z вчиться керувати фінансами ще зі шкільного віку. Інколи мені здається, що сучасні діти народжуються з відчуттям грошей у ДНК.
І їх цікавість підтверджена реальними дослідженнями. Так, за даними опитування U-Report Ukraine – підлітки демонструють інтерес до фінансової освіти: понад 80% молодих людей хотіли б вивчати фінансову грамотність у школі. І це великий контраст із нашим поколінням, для якого слово “бюджет” колись звучало як щось державне, а не особисте.
Адже поки ми спотикалися, втрачали, вчилися рахувати постфактум – наші діти з дитинства знають, що гроші це не тільки “мати”, а ще й “керувати”. Вони рахують кишенькові витрати в застосунках, а не в записниках. Дивляться TikTok і YouTube, де блогери пояснюють, що таке “пасивний дохід”, “кешбек”, “інвестиції”.
Та разом із цим виникає й інший виклик: між цікавістю й компетентністю – прірва. Фінансові “гуру” з інтернету обіцяють швидке збагачення, дропшипінг “за вечір”, крипту “без ризиків”. Тому наше завдання як дорослих не лише заохочувати дітей до отримання нової інформації, а й навчати критичного мислення: не все, що звучить впевнено – правда.
Ще одна відмінність “нашого” покоління від “їхнього”. Сучасні діти, на відміну від старшого покоління, не вважають економію чимось “незручним”. У TikTok 10-річні блогери з азартом розповідають, як збирають на планшет, а підлітки – як відкладають 10% з кожної стипендії. Заощадливість стала трендом – “loud budgeting” замінив сором’язливе “мені бракує грошей”.
А ми з вами – перше покоління батьків, яке розуміє, що дитину треба навчити не лише читати й рахувати, а ще й відрізняти фінансову пораду від маніпуляції. У світі, де “легкі гроші” це частина контенту, саме ми маємо показати дітям, що фінансова грамотність це не тільки про заробіток, а й про критичне мислення, планування і терпіння.
Крім того, сучасним батькам важливо не висміювати, коли дитина каже: “Я хочу інвестувати в акції LEGO”, або “Я бачив, що долар падає”. А допомогти зрозуміти, що фінансова культура – це не про цифри, а про відповідальність.
А ще наше завдання не тільки навчати, а й навчатись. Нам у них конкретно того, що про гроші можна говорити легко, без сорому, без табу; що фінансова грамотність це не привілей економістів, а мова виживання у світі змін.
І якщо ми, батьки, колись вчилися на власних помилках – то наші діти мають шанс навчитися на наших історіях. І це, мабуть, найкраща інвестиція, яку ми можемо зробити.
