У ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС, що призвело до неконтрольованого скидання води з Каховського водосховища. Її діяльність забезпечувала річне регулювання стоку Дніпра для живлення електроенергією, зрошення та водозабезпечення Півдня України та навігацію від Херсона до Запоріжжя. Про замінування дамби повідомляли ще у жовтні минулого року.
Наслідки підриву можуть бути критичними для життя і здоров’я людей, а також довкілля, зокрема через загрозу затоплення близько 80 населених пунктів. Крім того, наразі російські військові здійснюють артилерійський обстріл Херсону та районів навколо міста, де відбувається евакуація населення.
Стаття 56 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що цивільні установки та споруди загалом, і ті, які містять небезпечні сили, а саме: «греблі, дамби й атомні електростанції», не повинні бути об’єктом нападу. Греблі та дамби втрачають свій захист і можуть бути об’єктом нападу лише тоді, коли вони використовуються для регулярної істотної і безпосередньої підтримки воєнних операцій, а напад є єдиним практично можливим засобом припинити таку підтримку. Однак якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення, то навіть факт використання його як воєнного об’єкту виключає напад на нього.
Дамба Каховської ГЕС є цивільним об’єктом, а тому вона має повноцінний захист від будь-яких нападів, особливо з огляду на непередбачувані негативні наслідки, що нас чекають не лише в короткостроковій, але й в довгостроковій перспективі. На момент підриву дамба знаходилася під повним контролем російських військових, а також наразі є відомості, що підрив було здійснено зсередини.
Наявні наразі дані свідчать про вчинення воєнних злочинів з боку російських військових та керівництва, а саме: цілеспрямований напад на цивільний об’єкт (ст. 8(2)(b)(ii) Римського статуту) та безглузде та широкомасштабне знищення майна (ст. 8(2)(a)(iv) Римського статуту).
Крім цього, окремої уваги заслуговує порушення ч. 3 ст. 35, 55 ДП-І, оскільки наслідки підриву дамби ГЕС можуть містити ознаки умисної широкомасштабної, довготривалої та істотної шкоди навколишньому середовищу, але це потребує додаткової оцінки відповідними експертами. Російські війська не могли не розуміти та не усвідомлювати наслідки, які настануть у випадку підриву ГЕС. Наразі немає підстав говорити про кваліфікацію цих дій за ст. 8(2)(b)(iv) Римського статуту як непропорційного військового нападу з непоправними наслідками для навколишнього середовища, оскільки мова йде про умисний напад на цивільний об’єкт.
Будь-які твердження окупантів, що руйнування було вчинено чи то з метою ускладнення контрнаступу, чи то з метою обмеження доступу інших військових об’єктів до води — не мають під собою правового підґрунтя та позбавлені здорового глузду.
Реакція міжнародного співтовариства має бути чіткою, безповоротною та результативною, зокрема:
- Офіс Прокурора МКС має розслідувати обставини наведених воєнних злочинів у пріоритетному порядку.
- Негайно ініціювати засідання в Раді Безпеки ООН та надати попередню правову кваліфікацію діям російських військових та керівництва РФ як воєнного злочину та передбачити заходи з надання Україні підтримки задля подолання наслідків нападу.
- Задля уникнення вето РФ, міжнародне співтовариство має застосувати положення ч. 3 ст. 27 Статуту ООН, а в подальшому виключити участь РФ в Раді Безпеки ООН як постійного її члена у світлі незакріплення за нею таких повноважень за Статутом ООН. Міжнародне співтовариство має покласти край зловживанню правом з боку РФ. Цей механізм має стати першим кроком для розблокування Ради Безпеки ООН як органу, що повинен мати здатність реагувати на порушення міжнародного миру та безпеки.
- У разі неспроможності Ради Безпеки ООН ухвалити відповідне рішення, питання має бути передано на вирішення Генеральної Асамблеї ООН процедурним голосуванням Ради Безпеки ООН.
- Припинити обмеження доступу Збройних Сил України до необхідної військової техніки чи зброї країн-партнерів з причин «уникнення ескалації конфлікту» та надати Україні відповідну зброю. Міжнародне співтовариство має чітко усвідомити той факт, що ескалація буде продовжуватись до того моменту, поки РФ буде здійснювати контроль над територією України, а обороноздатність України від російської агресії буде обмеженою. Руйнування дамби є тому яскравим прикладом.
- Групою зацікавлених держав ініціювати внесення змін до Римського статуту з метою зняття процедурних обмежень Міжнародного кримінального суду здійснювати переслідування злочину агресії, зокрема вчиненого керівництвом РФ та Білорусі.
- Визнати РФ терористичною державою на юридичному рівні, зокрема, за участі Державного департаменту США, з подальшим прийняттям широких правових, дипломатичних та економічних заходів, зокрема впровадження вторинних санкцій у сфері поставок зброї та продуктів подвійного призначення, задля обмеження здатності РФ продовжувати вчиняти міжнародні злочини.
- Притримуватись узгодженої термінологічної політики під час офіційних та неофіційних обговорень на міжнародному рівні, що постійно має нагадувати про оголошені цілі та сутність збройної агресії РФ, а саме колонізація України та знищення української національної групи, стирання її ідентичності.
