Як сказав півроку тому в інтерв’ю виданню Forbes власник «ТК-Груп» Олександр Соколовський: «Інвестиції – не злочин». Звичайно, погодитись із ним досить легко. Легко і просто, але не тоді, коли бізнес імперія текстилю побудована на відкатах, схемах, чорному кеші та банальному зароблянні на крові українських солдат. Звичайно, ринок інвестицій України дозволяє використовувати багато різних схем заробітку як і легального такі і не легального, але цинізму Соколовського немає меж, коли стоїть питання отримання прибутку на державних тендерах для ЗСУ.
Як тільки побороли схематоз братів Гринкевичів і «ніколи такого не було і от знову» іх місце зайняв Соколовський.
А все банально просто, левова частина його заробітку є результатам «втюхування» ЗСУ дешевої та неякісної форми (подекуди з окупованого росією Придністров‘я) на сотні мільйонів та мільярди гривень. Як вам, дорогі читачі, такі інвестиції під час війни та мобілізації? Але диявол криється як завжди в деталях і тому Соколовський на додаток до всього ще не платить податки. Як так сталось? А сталось це тому, що його основні підприємства – постачальники текстилю на ЗСУ ТОВ «Текстиль-контакт» та ТОВ «ТК «Домашній текстиль», не повірите, постійно винні грошей інвестиційному фонду Геліон, власником якого є той же Соколовський. Тобто винен сам собі. І це не про банальні суми у десятки тисяч, а це сотні мільйонів гривень . Складно та одночасно просто, правда?
Як це стало можливо? Та все доволі тривіально, цей фонд є власником підприємств і що найцікавіше все чисто і прозоро, оскільки згідно законодавства фонд не платить податки.
Тобто, схема виглядає приблизно так:
Міноборони платить за неякісну форму ТОВ «Текстиль-контакт» та ТОВ «ТК «Домашній текстиль», в свою чергу ці підприємства «зливають» кошти на АТ «ЗНВКІФ «Геліон», як власнику для захисту від оподаткування, а уже директор і власник фонду Соколовський, або виплачує сам собі «чисті» дивіденди, або кудись інвестує гроші скуповуючи активи. Ну і виведення грошей за кордон або в готівку також ніхто не відміняв (реалії горе-бізнесменів). І все чисто і гладко було б, якщо б не стало відомо про відверту жахливу якість і непридатність військової форми для використання. Тобто, під час війни з допомогою інвестиційного фонду Соколовський О.Б. не платить податки, набуваює у власність багатомільонні активи та провадить бізнес «на крові». Так, дійсно, легко при таких обставинах стверджувати на всю країну, що «інвестиції – не злочин».
