Історія прикордонника
Під Бахмутом боєць провів не багато часу, бо на той момент місто було вже практично знищене. Прикордонний підрозділ перемістили на оборону Хромового, там Ігор дістав поранення. Бій був важкий, перестрілки з противником відбувались на надкоротких дистанціях. За спогадами “Волоцюги”, єдине, що рятувало – це молитва.
“У нас був побратим, його всі звали “Пастор”, бо постійно казав нам: “Ану, хлопці, гайда молитися!”. Мабуть, його побожність і зберегла йому та нам життя. Жоден з нашої позиції не вийшов без поранення, але всі живими. Мені самому прилетіло рикошетом в руку. Наступного дня снайпер “зняв” “Пастора”. Лікар у шпиталі дивувався, як йому так пощастило, казав в житті такого не бачив”, – розповідає “Волоцюга”.
Куля пройшла навиліт між ребрами, але не зачепила жодного важливого органа. Боєць 5 годин чекав на евакуацію і навіть сам не зрозумів, що сталося.
Після відновлення Ігор з побратимами отримав нове бойове завдання – звільняти разом з іншими підрозділами Сил оборони України від окупантів Курдюмівку. Під час цієї операції “Волоцюга” здійснював вогневе прикриття піхоти зі станкового автоматичного гранатомета.
Часто з позиції доводилося йти пішки по кілька кілометрів з усім БК та гранатометом. У тих боях Ігор здобув колосальний досвід і зараз його використовує на Вовчанському напрямку, воюючи у складі бригади “Гарт”. Працює там гранатометником.
Вдома на “Волоцюгу” чекає мама, дружина та двоє дітей.
“Дай Боже повернутися, а планів багато. Відбудовувати буде що”, – додає боєць.
“Волоцюга” зараз працює гранатометником (фото: Facebook/Державна прикордонна служба України)
