Агропродукцію, вивезену з окупованих територій України, переробляють у Білорусі. Це вдалося встановити завдяки витоку документів, які отримав у своє розпорядження проєкт журналістів та IT-спеціалістів KibOrg. З’ясувалося, що експортом насіння ріпаку з Херсонщини займаються компанії, пов’язані з оточенням Рамзана Кадирова, партією «Єдина Росія» та їхніми партнерами в Білорусі. Деталями та особливостями цього бізнесу з журналістами поділилися його безпосередні учасники.
Цей матеріал – друга частина розслідування про вивезення зерна з окупованих територій України. З першою – «Квоти на грабунок» – можна ознайомитися тут.
Це розслідування підготовлено у співпраці з Білоруським розслідувальницьким центром, білоруськими «Кіберпартизанами» та проєктом Радіо Свобода «Схеми».
Вивезення агропродукції із окупованих територій порушує норми міжнародного гуманітарного права. Попри це зерно та інші сільгоспкультури, вирощені на українських землях, Росія спрямовує на свої експортні ринки під виглядом російських.
Географія поставок продукції, вивезеної з окупованої частини України, широка. Як херсонська пшениця потрапляла до Азербайджану та Туреччини, кукурудза – до Сирії, ячмінь – до Ірану, а кримський горох – до Іспанії, ми розповіли у першій частині розслідування про незаконний експорт українського врожаю.
У другій частині розслідування ми розповімо про постачання насіння ріпаку з окупованих районів Херсонської області до Білорусі.
Українські хакери KibOrg передали журналістам дані Федеральної державної інформаційної системи «Зерно» (до цього реєстру за російським законодавством товаровиробники зобов’язані вносити відомості про свої угоди). З них випливає, що товаросупровідні документи оформили на 4,9 тисячі тонн ріпаку. Це поставки до Білорусі, які зареєстровані на офіційному сайті Міністерства сільського господарства РФ або згадувалися під час спілкування з представниками компаній-експортерів.
Добровільно-примусова співпраця
До повномасштабного російського вторгнення Херсонську область називали українською житницею. Тут збирали рекордні врожаї, а місцева влада планувала розвивати агротуризм.
2022 року кілька районів Херсонщини захопила армія РФ, і частина родючих земель опинилася під контролем російської адміністрації. Місцеву сільгосппродукцію нова влада почала експортувати до третіх країн. Влітку того ж року українська прокуратура розпочала розслідування вивезення українського зерна із територій, захоплених російськими військами.
ТОВ «Світанок» працювало у селищі міського типу Сиваське Херсонської області України з 1997 року. Його керівник та співзасновник Сергій Максименко після початку війни на сході країни 2014-го став волонтером.
Під час повномасштабного вторгнення він роздавав мешканцям села Новотроїцьке на Херсонщині молоко зі своєї ферми. У квітні 2022 року фермера та його сина взяли в полон російські військові.
«Він потрапив у полон під час окупації, багато днів там провів, вийшов після катувань дуже змученим», — розповіла журналістам знайома Сергія Максименка Маргарита Черепаха.
За її словами, після звільнення фермера не випустили з окупованої території. Він почав співпрацювати з російською владою і, згідно з витягом юридичних осіб РФ, став громадянином Росії. Наразі «Світанок» зареєстровано вже за російськими законами.
Це Господарство продавало насіння ріпаку російському ООО «Торгтрейд».
Загалом у 2023 році ця компанія вивезла 113 партій насіння озимого ріпаку загальною вагою 2,6 тис. тонн, більша частина яких призначалася для постачання білоруському ОАО «Новоельнянский межрайагроснаб».
Судячи з цифр з декларацій, що є в нашому розпорядженні, ціни на український ріпак для білоруських компаній були істотно нижчими за ринкові. Наприклад, ООО «Велес-Агро», про яке докладніше ми розповімо нижче, у серпні 2023 року продавало насіння цієї культури за $330–350 за тонну. Вартість перевезення, за даними кількох транспортних компаній, — близько $20 за тонну. За даними пан’європейської фондової біржі Euronext, ціни на ріпак у той період були набагато вищими — €450–460 за тонну.
Низька закупівельна ціна вигідна трейдерам та їхнім клієнтам (у нашому випадку — російським та білоруським компаніям), але не українським фермерам, які опинилися в окупації.
Чеченський бізнес
Зв’язатися із фермером Сергієм Максименком нам не вдалося. Проте журналіст БРЦ зумів поговорити з директором ООО «Торгтрейд» Вадимом Алексєєвим, представившись керівником одного з департаментів адміністрації Херсонської області.
«Крим, Херсонщина, Запоріжжя — ось, основне [насіння соняшнику та/або ріпаку] все одно у мене звідти. Так, є Таганрог, є десь Мінеральні води… Основне все одно, як би ми звідти беремо», — розповів він.
Під час телефонної розмови Алексєєв не приховував особливостей ведення бізнесу на Херсонщині, скаржився на систему перепусток та хабарництво на виїзді з області:
«Військова якась поліція чи хто вони? Вони зупиняють машину і вимагають документи, вони вимагають документи на вантаж і кажуть: має бути перепустка, — пояснює Алексєєв. — Як би у нас із вивезення зернових культур у Російській Федерації, скажімо так, такого нема, що я маю надати якісь перепустки на вивезення з області, з району… З бідних білорусів намагаються витягнути останні 2000–3000 рублів. Або зупинити цю машину, і ось вона стоїть і тупить, і просто… Примушують його, бідного, йти на якийсь компроміс».
Співрозмовник не відповів на запитання, на якому конкретно пункті пропуску вимагають документи. Сказав лише, що «це давненько щось було» і «це нечасте явище, але буває». На запитання щодо ринків, на які компанія працює, Вадим Алексєєв відповів: «У мене — Республіка Білорусь».
«Торгтрейд» — відносно нова компанія, якою володіє 77-річна мешканка Чечні Роза Ахмедівна Моллаєва.
Фірму зареєстрували в 2022 році в Грозному, і вже через рік її виручка збільшилася з 50 тис. до 200,6 млн. російських рублів (€693 і €2,16 млн. відповідно, за середнім курсом за 2022 і 2023 роки).
Ми не змогли підтвердити, що Роза Ахмедівна є реальною власницею бізнесу. Журналістка БРЦ зателефонувала за одним із номерів телефону, який, за даними з російських баз, належить Моллаєвій. Відповів чоловік на ім’я Тамерлан. Під час розмови він представився «господарем безпосередньо всього цього, і в Білорусі зокрема».
У документах із витоку російського сервісу «Держпослуги» зазначено, що Тамерлана Султановича Берикханова було прописано з Розою Моллаєвою за однією адресою в Грозному. Його компанія ООО «Мир услуг» зареєстрована в одній будівлі з офісом «Торгтрейд» на вулиці ім. Ляпідєвського у чеченській столиці.
На сторінці Берикханова в Linkedin вказано, що він закінчив Грозненський Нафтовий інститут імені Мільйонщикова і працював у Департаменті фінансів Грозного. Імовірно, там він завів зв’язки із впливовими людьми. У витоку інформації із системи «Сирена-Тревел», де зберігаються відомості про пасажирів авіакомпаній та їх страховки, ми знайшли заброньовані Тамерланом Берікхановим авіаквитки для Рози Ахмедівни Моллаєвої та Ісаєва Зураба Салаудиновича — члена відомої чеченської родини Ісаєвих.
Рамзан Кадиров нагородив його медаллю «За заслуги перед Чеченською Республікою». Ісаєва з Берикхановим поєднує також робота в департаменті фінансів Грозного та спільне паломництво до Мекки.
Батько Зураба Ісаєва – Салаудін Абубакарович – рідний брат Елі та Хусейна Ісаєвих. Елі Ісаєв — високопоставлений російський чиновник, заступник керівника Федерального казначейства Росії, який розпочинав свою кар’єру в Чечні за часів президентства батька Рамзана Кадирова Ахмата Кадирова. Інший його брат Хусейн Ісаєв загинув разом з Ахматом Кадировим під час вибуху 9 травня 2004 року на стадіоні «Динамо».
Чи було знайомство Тамерлана Берикханова із Зурабом Ісаєвим обставиною, яка дозволила нещодавно створеній компанії зайняти нішу у бізнесі з вивезення українського зерна, нам на момент виходу матеріалу підтвердити не вдалося. Ісаєв на дзвінки журналістів не відповів.
Загадковий банкрут
Ми запитали Тамерлана Берикханова, кому в Білорусі постачає ріпак компанія «Торгтрейд».
«У Білорусі ми веземо до себе на підприємство, – відповів він. — Ми веземо не на продаж-перепродаж. Ми веземо до себе на підприємство… наш завод, «Триал Эксперт».
Адреса виробництва олії, вказана на сайті ООО «Триал Эксперт», збігається з юридичною адресою ОАО «Новоельнянский межрайагроснаб» (Дятлівський район, селище Новоельня, Чапаєва 21). На момент виходу матеріалу останнє перебувало у процедурі банкрутства.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців власником компанії «Триал Эксперт» прописаний не Тамерлан Берікханов, а двоє білорусів: екс-вантажник Олексій Багуцький та колишній заступник директора з будівництва у «Євроторгу» Ігор Якубович. У 2023 році останній обіймав таку саму посаду у ООО «Кастом-сервис».
Журналістка БРЦ, використовуючи легенду з чиновницею Херсонської області, зателефонувала Якубовичу, щоб нібито запросити його на конференцію. Співзасновник «Триал Эксперт» відповів, що інтереси компанії «може представляти» Тамерлан Берікханов.
Ігор Якубович також розповів про співпрацю з китайською компанією, плани наростити потужності з виробництва олії та про те, до яких країн «Триал Эксперт» її експортує: «Ми хочемо потужності збільшити там до вчетверо, уп’ятеро проти того, що є. <…> Ми возимо в різні країни: до Ізраїлю та Малайзії. Тож тут і по Білорусі у нас багато купують».
Бізнесмен-чиновник та патріот-зрадник
У 2015 році тодішній голова уряду РФ Дмитро Медведєв у супроводі так званого глави Криму Сергія Аксьонова відвідав Ялту. МЗС України назвало візит порушенням державного суверенітету.
Тоді Медведєв і Аксьонов сходили до ялтинської кафе-кондитерської «Трэ Джойе». Керувала закладом на той час Яна Крупко. Після заміжжя – Тихомирова.
Яна Тихомирова на момент публікації цього розслідування обіймає керівні посади у ростовській агрокомпанії ООО «Монолит» та московському ООО «Основа» (роздрібна торгівля непродовольчими товарами). Її чоловік – Антон Михайлович Тихомиров, генеральний директор ООО «Агротрейд». Ця московська компанія, згідно з інформацією із ФДІС «Зерно», у 2023 році також заробляла на вивезенні ріпаку з окупованих українських регіонів до Білорусі.
Михайло Тихомиров, мабуть, батько Антона — офіційний власник «Агротрейду». Сам Тихомиров-молодший до анексії Криму Росією був гендиректором ООО «Тихомиров». Компанія надавала послуги з збирання та експорту зернових культур.
За часів президентства Віктора Януковича фірма отримала звання «Підприємство року 2010». Антона Тихомирова нагородили орденом «Зірка економіки України» та сертифікатом «Керівник року 2010». У 2014 році Тихомиров почав співпрацювати з російською адміністрацією півострова — став «керівником» республіканського підприємства «Кримський зерновий елеватор». Потім два роки він був «радником голови» міської адміністрації Ялти, а з квітня 2015 року до листопада 2016 року — секретарем ялтинського місцевого відділення партії «Единая Россия». З 2016-го Тихомиров близько року обіймав посаду заступника голови адміністрації міста Ялта, займався питаннями транспорту, зв’язку, молоді та спорту. В українській базі «Миротворець» він вважається зрадником батьківщини.
ООО «Агротрейд» фігурує у документах на 30 постачань насіння ріпаку загальним обсягом 671,8 тис. тонн для «Новобелицкого комбината хлебопродуктов» та ООО «Агропродукт». Одне з місць походження продукції — Херсонська область, Каланчацький муніципальний округ, село Друга Гаврилівка (населений пункт на момент публікації захоплений російською армією).
«Агротрейд» Тихомирових зареєстровано 2023-го. За той же рік виторг компанії склав 163,4 млн російських рублів (майже €1,77 млн за середнім курсом за 2023), а чистий прибуток — 7,4 млн (€80,2 тис. за середньорічним курсом).
Журналіст БРЦ зв’язався з Антоном Тихомировим, представившись чиновником із Херсонської області, щоб поговорити про постачання зерна з окупованої території до Білорусі. Підприємець відповів коротко: мовляв, не потребує допомоги місцевої влади, з бізнесом все нормально, проблем на блокпостах немає.
Звичайний перекуп
Серед постачальників сільгосппродукції в даних системи «Зерно» фігурує ще одна компанія, яка займалася вивезенням ріпаку з окупованих територій України до Білорусі — ООО «Велес-Агро», яке вже згадувалося вище. Ми знайшли 53 партії зерна олійної культури загальною вагою 1171 тонна, що призначалися для білоруських підприємств ООО «Агропродукт» та ЗАО «Облрапсагросервис».
Керівником та єдиним засновником «Велес-Агро» є громадянин Киргизстану Сергій Вікторович Верхошинський.
Сконтактувати з «Велес-Агро» не вдалося. Журналіст БРЦ згадав компанію у розмові з директором «Торгтрейду» Вадимом Алексєєвим. Він про діяльність компанії-конкурента обізнаний і не заперечував, коли розслідувач назвав роботу «Велес-Агро» «діяльністю звичайних перекупів».
Ріпак із Херсонщини до Білорусі вивозили не лише компанії, а й індивідуальні підприємці. 2023 року ІП Лук’янченко Олексій Юрійович із Барнаула мав поставити дев’ять партій насіння цієї культури загальною вагою 289,3 тонни філії білоруського ОАО «Гомельхлебопродукт» «Новобелицкий КХП». Усі партії сформовані у квітні 2023 року у селищі Новотроїцьке Херсонської області.
Торгувати зерном в анексованому Криму Олексій Лук’янченко розпочав 2022-го. У декларації про відповідність на ріпак за той рік місцем, де Лук’янченко провадив діяльність, зазначено кримське село Михайлівка. Зерновий бізнес Лук’янченко проіснував недовго: до кінця 2023 року.
Лук’янченку також належала компанія ООО «Агротрансресурс». На початку 2024-го його виключили з реєстру за внесення недостовірних відомостей.
Поспілкуватися з Олексієм Лук’янченком журналістам не вдалося: жоден із десяти пов’язаних з ним телефонних номерів під час підготовки матеріалу не відповідав.
Нетелефонна розмова
Ми звернулися до юристів, щоб вони оцінили дії постачальників та покупців зерна з окупованих регіонів України.
«Ті підприємства, які беруть у цьому участь, вони, безумовно, порушують міжнародне гуманітарне право, безумовно порушують міжнародні Женевські конвенції», — сказав Михайло Кирилюк, юрист Народного антикризового управління.
Вивезення агропродукції з окупованих територій України може свідчити про розграбування майна, тобто військовий злочин, вважає Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини (RCHR). А випадки, коли в українських фермерів на окупованих Росією територіях продукцію не крадуть, а купують, за її словами, потребують додаткового аналізу:
«Для встановлення протиправності слід оцінити за якою ціною купується зерно у фермерів — якщо вона не є ринковою, це може свідчити на користь пограбування як військового злочину. А також обставини, за яких фермери почали співпрацювати з росіянами: примус, залякування, відсутність альтернативних ринків на продаж зерна, що може бути роз’яснено на користь скоєння злочину розграбування».
Про морально-етичний та правовий аспект постачання зерна із захоплених Росією регіонів України ми намагалися поговорити з директором ООО «Триал Эксперт», яке переробляє ріпак у Білорусі, Ігорем Якубовичем.
«Такі питання я не хочу обговорювати, вибачте», — відповів він.
Також ми надіслали питання ООО «Торгтрейд» на пошту Тамерлану Берикханову, Михайлу Тихомирову — власнику ООО «Агротрейд», Лук’янченку та ООО «Велес-Агро». На момент виходу розслідування нам не відповіли.
Частину зернових та олійних культур у Росії купували країни Балтії, Греція, Бельгія та деякі інші держави-члени ЄС. За даними Євростату, за 2023 рік Євросоюз імпортував із РФ цієї продукції на більш ніж €5 млн.
Щоб припинити такі поставки, Єврокомісія з 1 липня 2024 року запровадила заборонне мито на ввезення зернових, насіння олійних та продуктів їх переробки з Росії та Білорусі. Це, заявляють в організації, дозволить припинити імпорт цієї продукції до ЄС.
