Справа депутата Київради від “Слуги народу” Владислава Трубіцина, попри великий суспільний розголос та цілком достатню кількість зібраних правоохоронцями доказів, після року слідства не завершилася покаранням для жодного з її фігурантів
Останні тижні пройшли в Україні під знаком чергової потужної хвилі боротьби з корупцією. Відставка заступника очільника Міноборони після скандалу з закупівлею продуктів для ЗСУ, обшуки в податковій службі та на митниці, справа проти зловживань в “Укрнафті” та “Укртатнафті” та обшуки у Коломойського… Все це супроводжувалося гучними заявами високопосадовців про нетерпимість до корупції та анонсами чергових весняних “посадок”. Втім, на жаль, в більшості випадків корупційні скандали в Україні зрештою обмежуються тільки галасом в ЗМІ та соцмережах. Так схоже відбувається і зі справою депутата Київради від “Слуги народу” Владислава Трубіцина, якій сьогодні виповнюється рівно рік.
Попри те, що часу у правоохоронців було більш ніж достатньо, ані сам Трубіцин, ані інші фігуранти цієї справи досі не покарані. Ба більше, Трубіцин зберіг не лише депутатський мандат, а й посаду голови Постійної комісії Київради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, що дозволяє йому й далі реалізовувати сумнівні схеми.
Рівно рік тому – 9 лютого 2022 року НАБУ викрило Трубіцина та п’ятьох його спільників на отриманні хабаря у розмірі 1,26 млн гривень. В той же день усі фігуранти справи були затримані. За матеріалами слідства, Трубіцин вимагав та отримав хабар від підприємця за сприяння у отриманні місць під розміщення у Києві об’єктів сезонної торгівлі.
Уся схема, за допомогою якої Трубіцин та його спільники, отримували незаконні доходи стала зрозумілою буквально за два дні по затриманні депутата – на суді, який обирав фігурантам справи запобіжні заходи. Хід цього судового засідання транслювався в прямому ефірі на YouTube, і цей відеозапис досі є у вільному доступі. Звісно, НАБУ на першому ж засіданні не оприлюднювала всі докази вини підозрюваних, які мала. Але й того, що було надано суду, більш ніж достатньо, аби переконатися в обґрунтованості звинувачень.
Відповідно до матеріалів НАБУ, Трубіцин реалізував вкрай просту і доволі типову схему отримання “відкатів”. Підприємці, які планували встановити у Києві свої точки торгівлі мали виграти тендери, що можливо було виключно за умови домовленостей з Трубіциним. Перемогу в тендері мав забезпечувати затриманий разом з депутатом тодішній в.о. директора КП “Київський міський магазин” Аман Моламов. Щоб перемогти на тендері підприємці мали сплатити Трубіцину “відкат” за кожне місце під торгівлю, а потім окрім офіційної плати за оренду сплачувати додатково неофіційно близько 20 тис. грн за кожну точку щомісячно.
Слідство довело, Трубіцин в такий спосіб “реалізував” щонайменше 7 точок торгівлі, за що загалом і отримав 1,39 млн грн. Перша сума траншу була виплачена через ще одного підозрюваного по справі підприємця та неофіційного помічника Трубіцина Іллю Ліфа ще в 2021 році, а при передачі решти суми в 1,26 млн грн відбулося затримання.
Усі обставини справи відомі завдяки оперативним аудіо та відеозаписам, зробленим НАБУ під час негласних оперативних заходів. Ці записи були частково оприлюднені після затримання та зачитані в суді. На цих записах, як повідомляли в НАБУ, Трубіцин та інші фігуранти справи обговорюють реалізацію своєї схеми, в тому числі називаються суми “відкатів” та інші деталі. Отже, з самого початку ні в кого не було особливих сумнівів в правдивості, наданої НАБУ інформації.
Суд також визнав обґрунтованість звинувачення та визначив для Трубіцина запобіжний захід у вигляді арешту з правом внесення застави у розмірі 14,88 млн. грн. Сам депутат на суді довго обурювався, стверджуючи, що сума застави завищена, не відповідає його статкам і він ніяк не зможе її сплатити. Але уже за два дні заставу за нього було внесено і депутат вийшов на свободу.
З того часу минув рівно рік – цілком достатній термін аби завершити розслідування, розглянути справу в суді та винести вирок навіть, враховуючи повномасштабне російське вторгнення. Але попри те, що докази НАБУ є більш ніж переконливими, Трубіцин досі не поніс взагалі ніякого покарання, навіть дисциплінарного. Востаннє НАБУ публічно згадувало про справу Трубіцина чотири місяці тому – 11 жовтня 2022 року, повідомивши, що досудове розслідування у справі завершено і обвинувальний висновок скеровано до суду. З того часу нічого про судовий розгляд цієї справи майже нічого невідомо.
Єдине, що стало відомо громадськості – 19 грудня Вищий антикорупційний суд за клопотанням адвоката припинив розгляд стосовно одного з підозрюваних спільників Трубіцина – ексзаступника директора КП “Міський магазин” Олексія Непряхина через те, що Непряхін мобілізований до лав ЗСУ. Решта підозрюваних не мобілізовані і стосовно них справу суд начебто продовжує розглядати, але про жодні результати розгляду нікому нічого не відомо. Складається враження, що справу просто відклали кудись в довгу шухляду, сподіваючись, що в умовах війни усі про неї швидко забудуть.
Все це дуже схоже на намагання зам’яти справу, що цілком можливо, враховуючи, що в справі опосередковано фігурує одіозний заступник голови Офісу Президента Олег Татаров. Його ім’я декілька разів згадується на “плівках Трубіцина” в контексті того, що саме Татаров курує діяльність Трубіцина із ОП. А отже у київського “слуги народу” цілком може бути дуже впливовий покровитель, який аж ніяк не зацікавлений, щоб по цій справі був обвинувальний вирок.
Для самого же Трубіцина, здається, нічого в житті не змінилося. Єдине, що він втратив через обвинувачення в корупції – його членство в партії “Слуга народу” було призупинене на час розслідування. Але, здається цим депутат не надто переймається. І взагалі, складається враження, що Трубіцин почувається більш ніж впевнено і переконаний, що не понесе ніякого покарання. Адже, уже будучи під слідством, влітку та восени минулого року він активно і публічно займався діяльністю, що має доволі серйозні ознаки шахрайства.
З серпня по листопад 2022 року Трубіцин організував і провів чотири аукціони, на яких продавав антикваріат, старовинні книги, ікони та інші речі з метою зібрати гроші для допомоги ЗСУ. Усього на чотирьох аукціонах він зібрав більше 14 млн грн, але жодних підтверджень того, що ці кошти в повному обсязі, як це і обіцяв Трубіцин, пішли на допомогу військовим наразі немає.
Трубіцин так і не відзвітувався, куди витратив зібрані кошти. В той же час точно відомо, що на рахунки благодійних організацій від імені яких проводилися аукціони, ці гроші так і не потрапили.
Все це викликає серйозні підозри, що гроші Трубіцин просто привласнив. Варто додати, що і без корупційної справи репутація в Трубіцина аж ніяк не бездоганна. На початку 2000-х він уже притягався до відповідальності за шахрайство. Тоді суд визнав його винним, але звільнив від покарання через каяття та відсутність значних наслідків для суспільства.
Пізніше ЗМІ писали, що Трубіцин підозрюється у викраденні рідкісних старовинних книг з бібліотек, перепродажі викраденого антикваріату тощо. Є інформація, що нинішнього депутата Київради оголошували в розшук у Вірменії за співучасть у викраденні цінних книг. Враховуючи усе це, аукціони Трубіцина щонайменше потребують уваги правоохоронців. Але на це складно розраховувати, якщо справа про корупцію у Київраді, де все було більш ніж очевидно ще рік тому досі не отримала логічного юридичного завершення.
Якщо боротьба з корупцією і справді так важлива для воюючої України, то може суддям та правоохоронцям варто було б працювати дещо оперативніше та ефективніше, а не ховати подібні справи десь на дні своїх шухляд?
