Так звана «справа Артеку» розпочалася у жовтні 2009 року, коли депутат Вадим Колесніченко (від тодішньої фракції Партії регіонів) оприлюднив у ЗМІ інформацію щодо нібито зґвалтування дітей у дитячому таборі “Артек”, до якого причетні народні депутати та працівники табору. Під звинувачення тоді потрапили вітчим дітей – потерпілих, головний редактор журналу “Артек” Дмитро Полюхович, генеральний директор табору, головний лікар, один священик і один депутат від фракції БЮТ. Далі у ЗМІ з’явилася інформація про те, що до цієї справи можуть бути причетні ще депутати від Блоку Юлії Тимошенко – Сергій Терьохін, Віктор Уколов, Руслан Богдан і можливо двоє депутатів від блоку Наша Україна Віктора Ющенко. Справа тоді дістала гучний розголос саме після початку президентської виборчої кампанії, хоча тягнулся більше двох років. Всі обвинувачені категорично спростували свою причетність до цієї справи.
Вже у жовтні 2011 року Центральний апарат Міністерства внутрішніх справ прийняв постанову про закриття справи за відсутністю складу злочину.
Більше за всіх в цій справі постраждали тоді не тільки імідж депутатів та популярних тоді політсил БЮТ та НУНС, а також головного кандидата на президентський пост – Юлії Тимошенко, але в не меншій мірі батька потерпілих – Дмитра Полюховича, якого слідство звинувачувало в зґвалтуванні. Після закриття справи він написав книгу про цей скандал «Розбещенні владою», яка вийшла невеликим накладом, де виклав усі події педофілгейту та свої висновки. Дотепер він намагається через суд знайти замовників того скандалу та визначити справжніх фігурантів. Але з року в рік справа гальмується.
Не важко було здогадатися, що тоді за справою був чіткий російський слід – треба було підтримувати на виборах 2010 року проросійського кандидата у президенти – Віктора Януковича та «топити» його опонентку Юлію Тимошенко. Нагадаємо, тоді Янукович переміг у другому турі з результатом 48,95%. В тому не без допомоги цього політичного скандалу – справи «Артек».
Пізніше у ЗМІ почала з’являтися інформація про те, що одним із замовників був Борис Березовський. Що також підтверджувало інформацію про російське замовлення.
А хто ж був виконавцем? Адвокаткою потерпілих тоді стала – одіозна адвокатеса, а нині зрадниця України, яка вже давно знаходиться у росії – Тетяна Монтян, а основним інформаційним драйвером процесу, який збирав прес-конференції та позиціонував себе і як адвокат, і журналіст, і навіть як співмешканець матері потерпілих – Артем Дегтярьов.
Саме його в своїй книзі Дмитро Полюхович називає головним виконавцем цього політичного замовлення. Дегтярьов не тільки постійно тиснув на слідство і обвинувачених, очевидно маючи на той час серйозних покровителів, але і займався постійними погрозами: «Я — представник Березовського. У мене гроші та зв’язки… Я тебе в асфальт закачу і ніхто, і ніщо тобі не допоможе!», – так описує методи його роботи в одному зі своїх інтерв’ю Пелюхович.
Артем Дегтярьов – колишній російських журналіст, був на той час безпосередньо пов’язаний з рф, очолюючи Новини України (тоді ріа новин в Україні). Саме після скандалу обзавівся великими статками та закордонною нерухомістю. Зареєстрував низку компаній, одна з яких – лондонська AIR JUSTICE LTD, що спеціалізується на «Чорних списках». На сайті цієї компанії з комерційною назвою Blacklist aero – зазначається, що її діяльність – контроль над недобросовісними компаніями, які відмовляються сплачувати борги за аеропортові збори, оплачувати рахунки за наземне обслуговування, заправку та інші супутні послуги.
По існуючій інформації зазначена компанія є лише прикриттям для звичайної колекторської діяльності з вимагання коштів, а також низки інших шахрайських та незаконних схем діяльності – від звичайних погроз до цілеспрямованих інформаційних атак, морального пресінгу, шантажу, залякування фізичною розправою боржників чи просто власників або топ-менеджерів інших компаній. Звісно не всі методи можна використовувати в Британії, але в Україні та в низці інших країн напевно так, адже за Дегтярьовим вже закріпилася відповідна «репутація». Власне про це можна прочитати «між рядків» і на сайті самої компанії.
Показово, що Артем Дегтярьов, який впродовж довгого часу активно займається колекторською діяльністю в Україні та закордоном, ймовірно і дотепер має впливових російських кураторів та «захисників» в українських провладних кабінетах. Адже чим ще можна пояснити безкарність такої роботи? Напевно тим, що саме він точно знає, хто був замовником, а також інших безпосередніх виконавців політичної справи «Артек».
Але інтерес до Дегтярьова почав зростати і у правоохоронних органів, і в СБУ. Адже саме в умовах військової агресії були підняті «старі папки» для виявлення агентів, які довгий час працювали на росію. Напевно саме тому, з початку війни Дегтярьов не поспішає повертатися з Лондона в Україну…
