Історія, яка розгорнулася навколо Сергій (Мицик) Ваганян, його спільниць Анна Сахно та Вероніка Гончаренко, стала прикладом того, як поєднання психологічної маніпуляції, фінансової грамотності та холодного розрахунку може перетворитися на багатомільйонну пастку для бізнесу. За свідченнями постраждалих, ця група зуміла вибудувати вражаюче правдоподібну систему фінансових операцій, яка на перших порах виглядала настільки стабільною, що навіть обережні компанії не могли запідозрити обман.
Більше того, за інформацією джерел, Сергій Ваганян уже тривалий час проживає у Відні, де, попри перебування у міжнародному розшуку (включно з Україною, починаючи з 2021 року), продовжує вести активну діяльність. Використовуючи свої українські та європейські контакти, він знову з’явився в бізнес-середовищі у липні 2025 року, пропонуючи угоду, яка могла здаватися мрією для будь-якого підприємця, що працює з великими оборотами.
Суть пропозиції була простою і водночас спокусливою: існує велика сума — приблизно 90 мільйонів гривень, яку потрібно пропустити через безПДВ-шний безготівковий рахунок під виглядом оплати товарів і послуг у сфері будівництва. Аргумент звучав переконливо: нібито ці кошти надходять із бюджетних потоків із ПДВ, але закривати їх потрібно з постачальниками без ПДВ, щоб “зрівноважити бухгалтерію”.
На перший погляд схема виглядала майже законною, а головне – неймовірно вигідною. Ваганян обіцяв працювати “1 до 1”: гроші передаються йому наперед, а вже наступного дня – іноді навіть увечері того ж дня – сума повертається у повному обсязі. І на перших етапах усе працювало бездоганно. Кілька вдалих транзакцій створили враження чесного бізнесу, що тільки починає розгортатися на повну силу.
Згодом з’ясувалося, що саме ці ранні виплати були ретельно спланованим інструментом для встановлення довіри. І як тільки обсяги операцій зросли до максимальних, схема почала розкривати свою реальну сутність. Кошти, які компанії перераховували, не поверталися у встановлені терміни й не використовувалися для заявлених будівельних операцій. Натомість вони майже одразу транзитувалися на низку ФОПів, які виявилися фактично точками швидкого обготівкування з комісією мінус 3%, тобто збитковою для пересічного бізнесу.
Зі слів постраждалих, Сергій (Мицик) Ваганян виплачував лише ті суми, які мав отримати наступного дня в межах уже збільшеного потоку. Таким чином схема працювала фактично за принципом внутрішньої фінансової піраміди, де нові платежі покривали старі. Саме тому перші учасники отримували свої кошти швидко, а ті, хто приєднався пізніше, починали стикатися з “тимчасовими затримками”, “форс-мажорами” або мовчанням.
Особливо кричущим епізодом стала історія з кількома реальними українськими компаніями:
- ТОВ “Еко ТОП” (код 37283164), директор та власник Мар’єнко Євген Миколайович
- ТОВ “Укрконсалтінг +” (код 42795239), директор та власник Коваленко Кирило Олегович
- ФГ “Агросузір’я” (код 44634490), директор та власник Косановський Денис Сергійович
Вони займалися торгівлею паливом, супутніми документами та надавали послуги в цій сфері. Коли ці підприємства погодилися на співпрацю, вони передали значні кошти, розраховуючи на чесну взаємодію. Проте гроші були майже миттєво переведені за кордон, в основному до Відня, а компанії залишилися із суттєвими фінансовими втратами.
За словами представників цих підприємств, загальна сума заборгованості сягнула приблизно 35 000 000 гривень. Це не був одиничний випадок, а системна фінансова схема, побудована на виведенні коштів через транзитні рахунки та швидкому зникненні грошей за кордоном.
Ще одним елементом маніпуляції було те, що … часто представлявся ніби від імені високопоставлених керівників правоохоронних органів. Він переконував, що має прямі контакти в державних структурах, здатен “регулювати питання”, “кришувати операції” або допомагати у вирішенні ситуацій, де потрібна “особлива підтримка”. Люди, від імені яких говорив …, як виявилося пізніше, взагалі не були причетними до цих подій і не знали про використання їхніх імен у подібних розмовах.
Особливо цинічним виглядає той факт, що схема діяла паралельно у двох площинах: у фінансовій — через транзити, ФОПи та псевдобудівельні операції, та у психологічній — через демонстрацію “влади”, впевненості й удаваної порядності. Усе це створювало ефект непорушної стабільності й відчуття, що перед тобою стоїть не шахрай, а впливовий бізнесмен або людина з політичним ресурсом.
Цей випадок — наочний урок для всього бізнес-середовища. Ніхто не захищений від добре організованих фінансових схем, особливо коли вони побудовані на:
… авторитеті;
… переконливих обіцянках;
… удаваних зв’язках;
… ретельно зрежисованих перших етапах співпраці;
… сильній психологічній довірі;
… відсутності критичної перевірки партнерів.
У підсумку ця історія нагадує, що будь-яка надто вигідна пропозиція має сприйматися з подвійною недовірою. Навіть найбільш переконлива схема може виявитися добре зібраною декорацією, яку підтримують лише слова, акторська гра та готовність людей довіряти.
