Суддя Печерського районного суду міста Києва Сергій Вовк, який неодноразово потрапляв у гучні скандали, подав декларацію за 2024 рік. Все нерухоме майно він оформив на свою дружину.
Про це йдеться у тексті видання 190.
У 2019 році дружина судді Ксенія Вовк стала власницею двох обʼєктів нерухомості у Києві: земельної ділянки площею 648 кв. м за 328 тис. грн і дачного будинку площею 277,2 кв. м за майже 2 млн грн. За даними журналістів, це майно вона отримала в подарунок від своєї матері, тещі судді. Сергій Вовк зареєстрований за цією адресою. Жодної іншої нерухомості, яка належить судді та його родині, Вовк не декларує.
На правах спільної сумісної власності Сергій і Ксенія Вовк володіють мінівеном VOLKSWAGEN MULTIVAN-T6 2022 року випуску, який придбали у тому ж році за майже 3 млн грн.
Заощадження подружжя Вовк зберігає готівкою у валюті: Сергій Вовк має 11 тис. доларів, а Ксенія Вовк – 20 тис. доларів.
За минулий рік суддя отримав 1,5 млн грн зарплати. Його дружина, яка у 2016 році працювала у Верховному Суді України консультантом, зараз не має постійного місця роботи – вона займається вихованням 5 синів. Згідно з деклараціями Вовка за минулі роки, у 2023 році вона працювала в Державному університеті інтелектуальних технологій і зв’язку, а в 2020 році отримала майже 25 тис. грн зарплати від скандального нотаріуса Мамай Ірини Володимирівни. У 2019 році Ксенія Вовк також працювала у Мамай і була помічником приватного нотаріуса Парфеньонок Тетяни Євгенівни.
Нотаріус Ірина Мамай була причетна до рейдерських захоплень низки підприємств
Ірину Мамай називають “чорним” нотаріусом. У 2019 році ЗМІ повідомили, що вона допомагала рейдерам заволодіти агрохолдингом “Промстройіновація”, яка об’єднує ТОВ “Прилуцьке ХПП”, “Оріон-СКТ” і СТОВ “Богданівське”.
За даними журналістів, група осіб незаконно заволоділа акціями міжнародної компанії “Скайнет Маркетінг ЛТД”, якій належить ТОВ “Промстройінновація”. Перереєстрацію часток в компанії проводила саме нотаріус Ірина Мамай.
Як розподілись частки агрохолдингу до та після 17.07.2018 року, коли відбулася перереєстрація часток власників:
Власник “Скайнет Маркетінг ЛТД”, якого правоохоронці визнали потерпілою стороною, намагався зустрітися з Мамай або поспілкуватися з нею телефоном, проте вона не брала слухавку та кілька днів не зʼявлялася в своєму офісі.
Деякі видання зазначають, що Мамай неодноразово допомагала скоювати рейдерські захоплення, і за результатами її діянь слідчими різних правоохоронних органів розслідувалися кримінальні провадження, проте реального вироку та покарання вона так і не отримала.
Чим відомий Сергій Вовк
Але повернемось до судді Вовка. Кар’єру в суді він розпочав у 2002 році. Спершу Сергій Вовк став помічником судді в Апеляційному суді Одеської області, а потім перевівся до Києва. У квітні 2006 року указом Президента він був призначений суддею Печерського районного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, а після завершення каденції був обраний безстроково.
Скандальні рішення судді
Уже через рік після призначення, у 2007 році, суддя Печерського райсуду Сергій Вовк ухвалив рішення про визнання права власності за фізичними особами на 6,7 га землі в центральній частині Одеси. Це кричуще порушення, оскільки ця справа могла розглядатися лише одеським судом. Апеляційний суд скасував ці рішення, але позивачі встигли оформити на себе коштовну землю та переоформити її далі. Одеська міська рада намагалась у деяких випадках повернути цю землю, але безуспішно.
За цим фактом у 2009 році прокуратура порушила кримінальну справу проти Вовка за винесення завідомо неправосудних рішень. Суддя звернувся до Голосіївського суду в Києві, який скасував постанову про відкриття справи. Верховний Суд відновив її, але не надовго – у 2012 Голосіївський суд повторно скасував постанову. У 2014 році прокуратура знову зареєструвала кримінальне провадження за цими фактами, однак до суду вона так і не дійшла. Останні ухвали про цю справу датовані 2016 роком, що з цією справою – невідомо.
Будучи під слідством у цій справі, Вовк головував у колегії, яка у 2012 році засудила Юрія Луценка до позбавлення волі строком на 4 роки за нібито незаконне святкування Дня міліції у палаці “Україна”.
Після Революції Гідності щодо Вовка зареєстрували ще одну справу. Цього разу його звинуватили в завідомо неправосудному рішенні в цивільній справі. З нього гучно знімали недоторканість рішенням парламенту. 4 роки він сидів на лаві підсудних у Вишгородському суді Київської області, але у січні 2021 року суд повністю виправдав Вовка, апеляція теж підтримала суддю.
Ще одну справу через рішення Вовка зареєстрували у березні 2015 року. Тоді Генеральна прокуратура України почала розслідувати розблокування суддею коштів з рахунків колишнього міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, якого підозрювали в заволодінні 540 мільйонами гривень Аграрного фонду. Проте чим закінчилась ця справа – невідомо.
Також Вовк скасував арешт 415 об’єктів нерухомості, які належали фірмі з оточення олігарха Ігоря Коломойського. А в серпні 2019 задовольнив позов соратника Віктора Януковича Андрія Портнова про стягнення на його користь із держави 6,8 млн грн компенсації за моральну шкоду та витрати на адвокатів за те, що на нього було накладено санкції в Канаді. Портнов стверджував, що начебто Україна надала Канаді недостовірну інформацію щодо нього.
Але найбільшу “славу” Вовк отримав у 2020 році після справ щодо голови Окружного адмінсуду міста Києва Павла Вовка та заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова. НАБУ оголосило їм підозри в дуже резонансних справах. Павла Вовка звинуватили у створенні злочинної організації з метою захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Вищою радою правосуддя та створення штучних перешкод у їх роботі. А Олега Татарова підозрювали в причетності до фальсифікації експертизи у справі екснардепа та забудовника Максима Микитася. П. Вовк і Татаров кинули всі зусилля, щоб забрати справи у НАБУ. Для цього вони звернулися до Печерського райсуду. Обидві справи розглядав Сергій Вовк, який зобов’язав тодішнього генерального прокурора Ірину Венедіктову передати справи П. Вовка і Татарова від НАБУ до іншого органа. Ці справи Печерський райсуд взагалі не вправі був розглядати, оскільки це виключна підсудність Вищого антикорупційного суду. Однак Вовк не лише проігнорував закон, але й доклав зусиль, щоб перешкодити можливість оскаржити його рішення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Родичі судді Вовка володіють дуже коштовним майном
На матір Сергія Вовка, Гладку Наталю Олегівну, записано чимало обʼєктів нерухомості. Окрім земельних ділянок на Одещині, у неї є велика квартира площею 177 кв. м у будинку по вулиці Князівській, 40, майже в центральній частині Одеси. Цю квартиру вона отримала в подарунок від Сергія Вовка в березні 2014 року. Варто зазначити, що після Революції Гідності багато суддів, політиків і чиновників різних рівнів переписували майно на родичів і підставних осіб, аби уникнути кримінальних справ і питань з боку громадськості.
У тому ж році їй подарували половину квартири площею 48,6 кв. м по вулиці Архітекторській.
А теща судді, Татарчук Катерина Іванівна, є власницею великої квартири площею 127,4 кв. м у найдорожчому ЖК Києва – “Новопечерських Липках”.
За даними розслідувачів, земельну ділянку та будинок у Києві, які Вовк декларує як майно своєї дружини, Ксенії Вовк подарувала саме її матір, Татарчук Катерина. Такими складними махінаціями Сергій Вовк намагається заплутати журналістів і антикорупційні органи, адже у них можуть виникнути сумніви щодо того, чи міг суддя придбати таку кількість нерухомості на свою зарплатню.
Ксенія Вовк – прихожанка російської церкви?
На одному з документів зазначено, що Ксенія Вовк не має РНОКПП (реєстраційного номера облікової картки платника податківу; раніше цей документ називався ІПН – індивідуальний податковий номер) нібито у звʼязку з релігійними переконаннями.
Зазвичай у застарілі байки про “печатку диявола” і “чіпи в голові”, які зʼявляються після отримання біометричних документів і РНОКПП, вірять прихожани російської церкви, яка досі функціонує на території нашої держави. Деякі прихожани РПЦвУ розповідали, що насправді віра не забороняє мати ідентифікаційний код або ID-картку, але російські попи просять відмовлятись від таких документів.
Українська церква не забороняє і не просить прихожан відмовлятися від кодів та біометричних паспортів.
“У Православній церкві України не засуджують використання парафіянами ідентифікаційних кодів, біометричних паспортів, адже вони є лише одним із проявів наукового і технологічного прогресу. Жодного релігійного підґрунтя тут нема. Те, що з Біблії відоме, як “печать антихриста”, може бути прийнятим лише за усвідомленим вибором людини, яка відречеться від Бога. Таємно, через технології, без відома самої особи ніхто не зможе зробити віруючого християнина слугою диявола”, – сказав протоієрей Православної церкви України Віталій Собко.
Ймовірно, дружина судді є прихожанкою російської церкви, яка відкидає науку і продовжує в 21 столітті навʼязувати прихожанам застарілі переконання про шкоду технологій.
