Під час війни люди, котрі відповідають за мобілізацію, повинні мати бездоганну репутацію. Бо йдеться не просто про формальність — військові та суспільство повинні довіряти ТЦК. Без цієї довіри не буде й довіри до мобілізації, а значить, і наша обороноздатність опиниться під загрозою. Бо якщо суспільство після оприлюднених скандалів бачить у територіальних центрах лише свавілля чи силовий примус, а від людей у формі сахаються, як чорт від ладану, це стає проблемою не окремих випадків, а всієї держави.
За останній рік ми стали свідками кількох резонансних скандалів за участю представників ТЦК. Нещодавно оприлюднили відео з Одеси, де чоловіка силоміць запихали у мікроавтобус — щоправда, після розголосу військових відсторонили від служби. У Чернівцях колишній бойовий медик заявив, що його утримували три доби у підвалі без їжі й води. Також не так давно у соцмережах вибухнув скандал після слів Михайла Дрижирука про побиття й незаконне утримання працівниками Центру. Були і трагічні випадки: у Києві мобілізований загинув після побиття електрошокером і ударами з боку працівників ТЦК, а в Харкові чоловік вистрибнув із вікна третього поверху військкомату.
А ось свіжа історія, яка зачепила мого знайомого Романа. Звичайний підприємець, який понад десять років є присяжним суддею Центрального районного суду м.Днепр. Він не перебував у розшуку, повісток, як і жодних інших офіційних документів від ТЦК не отримував. За старими документами проходив як обмежено придатний.
Але Роману не пощастило з дружиною. Даша Обліцова, симпатична блондинка. Щоправда, судячи з її інстаграму, вона, попри «патріотичне» позиціонування, полюбляє російські пісні – не ховаючись, поставила на основну світлину у соцмережі музичний супровід з двох запоребрикових виконавців.
На час знайомства з Романом у Даші вже була дитина, яку знайомий всі роки шлюбу виховував, як власну. Навіть після розлучення він продовжував фінансово допомагати колишній сім’ї. І квартиру у Соборному р-ні також переоформив на екс-дружину. Але дивним чином після цього її поведінка різко змінилася. Вона почала провокувати конфлікти, чіплятися до дрібниць. На думку Романа, усі ці сварки мали одну мету — вигнати його з власної квартири та зробити життя нестерпним.
І дружина вигадала інструмент для здійснення свого плану – нацькувати на колишнього чоловіка ТЦК. В межах цієї «спецоперації» 02.09.2025р пізно ввечері вона напросилася до Романа переночувати – начебто вже додому не добереться, бо пізно і далеко їхати. Чоловік впустив – все-таки не чужа колись людина. Але коли він заснув, дружина вийшла на вулицю, щоб зустріти працівників ТЦК та впустити до помешкання (цей момент зафіксовано на відео з вуличних камер спостереження). Оприлюднюю лише частину відео, оскільки на інших фрагментах Дар’я обговорює зі співробітником ТЦК, який залишився, що робити з Романом и як зробити, щоб він більше ніколи не повернувся. Це відео буде додано до справи як доказ – відповідні заяви про злочин вже спрямовані до Офісу генерального прокурора, Військової прокуратури та ДБР.
Отже, ТЦКшники увірвалися до кімнати (зауважте, приватної оселі), зірвали з Романа простирадло, витягли на двір та затягли у бус. За його словами, це пакування супроводжувалося безперервним психологічним тиском: працівники ТЦК постійно повторювали щось на кшталт «ти в розшуку, поїдеш з нами, швидко збирайся». На відео з камер спостереження видно, що він не чинить опору, що не дивно, адже «доблесні тцкашники» заявили йому, що якщо бодай відкриє рота, вони мають розпорядження стріляти на ураження. А потім скажуть, що чинив опір.
А далі була ніч абсурду – з 2 на 3 вересня. Романа силоміць вивели надвір, посадили до машини й повезли до ВЛК. Але замість нормальної процедури завантажили до автобуса разом з іншими хлопцями. Усю ніч — до шостої ранку — їх «катали» містом і передмістям, після чого знову привезли на медкомісію «на Тополь». Звідти ще п’ятьох, серед них і Романа, відправили до Соборного ТЦК. Там голова центру почав кричати на нього, звинувачуючи у відмові проходити ВЛК. Сам Роман каже: ніхто йому нічого не пояснював, куди йти і що робити.
Окремим приниженням стало вилучення телефону. Чоловік просив повернути апарат хоча б для того, щоб повідомити Центральний суд, де в нього було засідання як у присяжного. Пояснював: зрив засідання — це не лише його особиста проблема, а й згаяний час професійних суддів та учасників процесу. Голова ТЦК навіть зателефонував у суд і отримав підтвердження, що це правда. Але телефон так і не повернув. Навіть прохання подзвонити старенькій матері відхилили, заявивши, що телефон не віддають через «режимний об’єкт» і «вказівку СБУ».
Близько полудня Романа разом із двома іншими хлопцями під конвоєм чотирьох співробітників відвезли на справжню ВЛК. Але пройти її повноцінно він не зміг: вдома залишилися всі медичні документи, без яких комісія не може винести об’єктивний висновок, і тому його відпустили. Але цю ніч він навряд чи забуде.
В цій історії є ще один цікавий момент: з вересня усі представники ТЦК зобов’язані носити бодікамери. За словами Романа, такі ж були і у його нічних гостей. Проте це не лише їх не зупинило, а, схоже, навіть підбадьорило. Бо один з них, не криючись, називав своє прізвище – Шликов, та стверджував, що йому пох… на прокуратуру, ДБР та СБУ.
То що ж за дах у цього Шликова та його підручних, що вони такі борзі? Можливо, існує цілий бізнес з кошмарингу людей, і послуги ТЦКшників можна замовити? Але хто започаткував цей «бізнес», хто приймає замовлення, хто ці люди-безпосередні виконавці?
Цей кричущий випадок, безперечно, має розслідувати військова прокуратура. Бо йдеться про зухвалий злочин, за який всі причетні повинні понести відповідальність. Дружина, яка «замовила» колишнього чоловіка і дозволила несанкціоноване проникнення до приватної власності. Представники ТЦК, які незаконно вдерлися до квартири, знущалися з чоловіка та погрожували йому. Що це, як не злочинний зрив мобілізаційного процесу у воєнний час?
