А допоки діти політиків не на війні, війна — це бізнес. Адже виходить у нас дві України. Одна, яка сміється та відпочиває в ресторанах, а інша — обливається кров’ю.
Про це під час ефіру на i-ua.tv заявив боєць 72 бригади Юрій Лунько.
«Те, що робить влада — імітація бурхливої діяльності направленої на захист країни. На жаль, це перейшло межу циркової вистави. У нас політики домоглися того, що розділили не тільки суспільство, але й армію навпіл. Адже в суспільстві з’явилися так звані недоторкані, які ходять до спортзалів. Чомусь їх життя важливіше, ніж тих, кого виловлюють в селах. Тому скоро вже не буде кому саджати або прибирати врожай. А з армії зробили ополчення, яке за свій кошт має вдягнутися, озброїтися, тим самим поставили армію на коліна, замість того, щоб налагоджувати до військ тепловізорів та всього нагального. Все це продовжується робити через волонтерів. Всі, хто відповідає за якість бойових дій з забезпечення оборони країни, вони свої обов’язки не виконують. Тому що ініціативу в свої рики взяли ті, про кого мали дбати», — каже Юрій Лунько.
За його словами, допоки діти політиків не на війні, війна — це бізнес.
«Виходить у нас дві України. Одна, яка сміється та відпочиває в ресторанах, а інша країна обливається кров’ю та волонтерить. Тому ми через перевтому виснажених, та кинутих людей, щодня втрачаємо територію. Держава щось робить, але дуже з великим запізненням. Зокрема оборонні позиції, які мали робити ще в 2022 році, коли ми стояли під Бахмутом, вже тоді мали будувати суцільну лінію оборони. А весь людський ресурс заряджених патріотів, просто безглуздо сточили у бойових діях. А солдат, який отримав каліцтво став непотрібний війську та суспільству. Йому просто платять 700 грн на місяць вивівши його поза штат. Невже це буде мотивувати бійців мотивувати своїм здоров’ям та життям? Щоб потім відчути себе непотребом? Тому люди на все це дивляться та не хочуть захищати чиїсь інтереси, які перетворилися в бізнес-проєкти на війні. А закон про мобілізацію це відповідь влади на ставлення до власного народу», — резюмує Юрій Лунько.
