Упродовж липня — серпня у Реєстрі судових рішень опублікували три вироки за статтею про порушення законів і звичаїв війни. Їх винесли суди в Харківській, Херсонській та Миколаївській областях. Два вироки суди ухвалили щодо російських військових заочно, один — стосовно українця, якого затримали за пособництво окупантам.
Аналізуючи ці справи з Анною Рассамахіною, адвокаткою та юристкою-аналітикинею МІПЛ, виявили проблему, типову для багатьох проваджень за 438 статтею КК України: один злочин розбитий на кілька справ. Це помітно у вироку Херсонського суду. До решти вироків за цей період експерти МІПЛ зауважень не мають. Детальніше — у регулярній аналітиці МІПЛ.
Катівня у Херсоні
Справа № 766/1560/24
Херсонський міський суд 5 серпня засудив за жорстоке поводження з цивільними Рустама Шанкіна з 50-ї бригади оперативного призначення військ нацгвардії РФ та Олександра Терещенка, колишнього поліцейського з Херсонської області, який обійняв посаду в окупаційній поліції Олешків.
Засуджені за порушення законів і звичаїв війни Рустам Шанкін (ліворуч) і Олександр Терещенко (праворуч). Колаж: Центр журналістських розслідувань
Згідно з вироком, під час окупації Херсона росіяни з 50-ї бригади облаштували катівню в приміщенні головного управління поліції.
У червні 2022 року Терещенко разом із іншими невстановленими слідством військовими чергував на блокпосту біля Миколаївського шосе. Там він затримав цивільного — Олексія Тільненка. Його перевезли до катівні, де тримали п’ять днів. Обвинувачені, а також інші військові, допитували чоловіка, вимагали зізнатися у допомозі ЗСУ, схиляли до співпраці з окупантами. За відмову били кулаками. Олексію не надавали медичну допомогу, не годували, не водили у туалет, тож він був вимушений справляти потреби у камері, яка й без того мала антисанітарні умови перебування.
На суді потерпілий Олексій Тільненко розповів, що до червня 2022 року був у Херсоні рятувальником. У день затримання він із напарниками повертався з Чорнобаївки, де гасив пожежу. Росіяни зупинили машину та перевірили у всіх телефони і документи. Колег Олексія відпустили, а його затримали — у його телефоні знайшли скриншот із позначенням блокпостів у Херсоні.
Тільненку одягнули кайданки, мішок на голову та перевезли в ізолятор. Там тримали в антисанітарії, без доступу до туалету і нормальної їжі.
Його декілька разів вивозили на допити, де вимагали зізнатися у роботі на ЗСУ, а на заперечення били.
Олексія відпустили лише на п’ятий день. Він запам’ятав Терещенка, впізнав його на фото. Під час слідчого експерименту в катівні потерпілий показав, як його заводили до камер, де тримали і допитували.
У липні Терещенко разом із двома десятками інших військових затримав сестер Людмилу та Ларису Шумкових.
МІПЛ розповідала історію Людмили. Вона — тітка Олександра Шумкова, колишнього охоронця лідера “Правого сектору” Дмитра Яроша, котрого у 2017 році викрали в Україні, вивезли в Росію та засудили до чотирьох років колонії.
Людмила Шумкова розповіла в суді, що під час окупації переїхала з родиною до будинку знайомих — розуміла, що окупанти її шукатимуть, адже була членом громадської організації з питань політвʼязнів.
Росіяни знайшли їх 26 липня. Будинок обшукали, а сестер Шумкових забрали до відділку поліції. Коли Людмилу заводили в камеру, вона побачила обличчя військового, котрий її конвоював. Жінок тримали в антисанітарних умовах, погано годували, на допитах морально тиснули. У приміщенні головного управління поліції жінок утримували з 26 липня по 5 серпня 2022 року. Після цього їх перемістили в ізолятор тимчасового тримання, де окупанти також організували катівню. Там їх протримали до 25 вересня.
Лариса Шумкова також запам’ятала обличчя військового, який привів їх до камери. Обидві потерпілі впізнали Терещенка на пропонованих слідчими фото.
Потерпіла Людмила Шумкова. Фото: МІПЛ
Інші докази, які слідство надало суду — протоколи огляду приміщень відділу поліції, у яких зафіксовано сліди перебування затриманих і російських військових. Серед залишеного росіянами слідчі знайшли паспорт Рустама Шанкіна, завдяки чому знайшли профіль військового у соцмержах і отримали фото. Також знайшли профіль Терещенка.
Ухвалюючи рішення, суд вказав: за Женевською конвенцією, цивільні перебувають під захистом. Тому до них не можна застосовувати жоден фізичний або моральний примус, зокрема для отримання від них якихось відомостей.
Суд визнав доведеною провину Шанкіна і Терещенка за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 438 КК України, тобто у жорстокому поводженні з цивільними та в інших порушеннях законів і звичаїв війни, що вчинені групою за попередньою змовою. Обом присудили по 12 років ув’язнення. Вони відбуватимуть покарання у разі затримання, адже процес був заочний.
Станом на серпень у Реєстрі судових рішень немає інформації про подання захистом апеляції.
Юристка Анна Рассамахіна нагадує, що правоохоронці вже оголосили підозру за організацію катівень у Херсоні керівникам ФСБ. Саме там тримали потерпілих у цій справі.
Адвокатка наполягає, що кожен випадок утримання людей у катівні є частиною одного цілого — систематичного нападу на цивільних для придушення опору в окупації. Це має ознаки злочину проти людяності, який у справі стосовно вищого російського політичного керівництва міг би розглянути Міжнародний кримінальний суд.
— Слідчі на місцях постійно встановлюють тих, кого можуть, і передають справи до суду за статтею 438 ККУ. Але так загальна картина злочину розпадається. Було б корисним об’єднувати справи щодо злочинів, скоєних в одному місці ув’язнення. Це зекономить ресурс правоохоронної системи і в майбутньому спростить побудову обвинувачення в міжнародних судових інституціях, — наголошує Анна Рассамахіна.
Пограбування ювелірного магазину
Справа № 638/11302/23
Дзержинський районний суд Харкова 13 серпня визнав винними у пограбуванні ювелірного магазину Набивуллаха Гулмагомедова й Іллю Кательнікова, військових гаубично-артилерійського дивізіону 237-го танкового полку армії РФ.
У вироку вказано, що з 4 квітня 2022 року Гулмагомедов і Кательніков були в складі окупаційних військ, які захопили Ізюм на Харківщині. Слідство встановило, що 25 квітня вони вдерлися до пошкодженого через обстріли магазину і викрали сейф із золотими прикрасами на вісім мільйонів гривень.
Пограбований ювелірний магазин. Фото: скриншот із відео, Харківська облпрокуратуру
У суді місцева жителька засвідчила, що наприкінці квітня 2022 року дорогою до свого дому бачила, як троє російських військових виносили з магазину сейф. Вони зупинили її та вимагали показати документи. Жінка запам’ятала цих військових, адже вони не приховували обличчя. За її словами, вони завантажили сейф у машину.
Двоє інших свідків дали аналогічні показання. Вказали, що один із військових був слов’янської зовнішності, інший — кавказької. Між собою вони говорили про те, що сейф варто завезти до гаража місцевого чоловіка, аби він допоміг його відчинити.
Всі свідки впізнали обвинувачених на наданих слідчим фото.
Серед інших доказів — документація з приміщення воєнної поліції окупантів. А також три перекладені протоколи, які підписали Гулмагомедов, Кательніков і ще один військовий про те, звідки у них прикраси.
Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що приватну власність не можна конфіскувати, а мародерство забороняє частина 2 статті 33 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року “Про захист цивільного населення під час війни”. Суд підкреслив: обвинувачені розуміли, що триває міжнародний збройний конфлікт, тому мали дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права.
Засуджені за воєнні злочини російські військові Ілля Кательніков (ліворуч) та Набивуллах Гулмагомедов (праворуч). Колаж: МІПЛ
У підсумку суд визнав Набивуллаха Гулмагомедова й Іллю Кательнікова винними за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 438 КК України, тобто у вчиненні групою за попередньою змовою іншого порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами. Обом присудили по 11 років позбавлення волі. Відбувати покарання вони будуть після затримання.
Цивільний позов потерпілого суд залишив без розгляду, адже той не з’явився до суду і не висловив свою позицію щодо справи. Представник потерпілого також подав позов до Київського районного суду Харкова щодо стягнення матеріальної шкоди з росіян.
За даними з порталу “Судова влада”, у справі подано апеляційну скаргу.
Допоміг окупантам затримати односельців
Справа №485/1015/23
Снігурівський районний суд Миколаївської області 5 липня засудив за пособництво окупантам у порушенні законів і звичаїв війни Григорія Драгуненка, пенсіонера з Херсона.
Згідно з матеріалами справи, з березня по листопад 2022 року військові 108-го гвардійського десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії та 1-ї мотострілецької роти 126-ї окремої бригади берегової оборони РФ окупували село Новокиївка Миколаївської області.
У липні 2022 року окупанти вирішили облаштувати для себе точку водозабору через проблеми з водою у селі. Але троє місцевих викрали й сховали водяний насос, аби він не дістався росіянам.
Засуджений за пособництво окупантам Григорій Драгуненко. Фото: Судовий репортер
У пошуках насоса російській військові отримали від невстановленої слідством людини список селян, які можуть бути причетні до крадіжки. Військові приїхали до Григорія Драгуненка, з яким раніше налагодили зв’язок, і попросили показати, де живуть ці люди. Чоловік погодився. Драгуненко запросив одного з односельців до себе додому, де його затримали росіяни.
Надалі Драгуненко на своєму “Москвичі” показав, де живуть інші місцеві та допоміг росіянам відвезти їх до балки за село. У балці їх вишикували, а одному з селян наказали в супроводі військових показати, де живе ще один чоловік з їхнього списку.
Загалом військові затримали сімох чоловіків. Їх били, погрожували розстрілом і змушували зізнатися, де насос. Військові імітували розстріл двох затриманих. Драгуненко при цьому пропонував односельцям видати інформацію, яка цікавить росіян.
На суді обвинувачений провину заперечив. Розповів, що жив у Херсоні, а у Новокиївці тримав ставок, інколи привозив людям хліб. З росіянами контактував кілька разів, коли ті просили підвезти їх до Херсона. Одного разу мав конфлікт із військовими, які змивали мазут у ставок.
Драгуненко переконував, що одного дня росіяни приїхали до його дому і заявили про зникнення насоса. З одним із військових у Драгуненка зав’язалася сутичка, той його побив. Обвинувачений твердив, що його змусили показати, де живуть місцеві зі списку, виймали ключі з машини після кожної зупинки.
Адвокатка обвинуваченого просила суд виправдати клієнта через недоведеність його провини.
На суді один із затриманих селян розповів, що того дня до нього додому приїхав Драгуненко на “Жигулях” у супроводі російських військових. Чоловіка забрали та відвезли на подвір’я будинку обвинуваченого. Там росіяни запитували потерпілого, де насос. При цьому Драгуненко пив пиво з військовими. Потерпілий бачив, що він тримав список із прізвищами селян.
Росіяни наказали потерпілому сідати в “Жигулі”, якими керував Драгуненко. Разом із військовими вони поїхали за адресами місцевих, дорогою Драгуненко говорив росіянину, де живе односелець.
Росіяни вишикували затриманих у балці, побили, вимагали сказати, де насос. Потерпілого та ще одного місцевого відводили за пагорб, де імітували розстріл. За словами чоловіка, Драгуненко був біля машини й посміхався. Потерпілий не бачив, щоб росіяни забирали ключі від “Жигулів”.
Зрештою селян відпустили з умовою, що ті повернуть насос. Їм пригрозили, аби вони не чіпали Драгуненка з родиною.
Інші свідків дали аналогічні свідчення. Підтвердили, що обвинувачений допомагав росіянам, ті називали його “дружбаном”. Один із потерпілих сказав, що бачив, як Драгуненко їздив до позицій російських військових.
Троє свідків захисту натомість сказали, що Драгуненко допомагав під час окупації, а потерпілі, мовляв, схильні до крадіжок. Вони розповіли, що росіяни не користувалися водою в селі. Ті ж односельці Драгуненка сказали, що не бачили його на позиціях росіян.
Слідство надало суду висновки медичної експертизи про травми потерпілих і протоколи слідчих експериментів, під час яких селяни розповідали й показували, де їх побили. Також обвинувачення надало протоколи впізнання потерпілими російських військових, які їх затримали. Цих росіян заочно судять за порушення законів і звичаїв війни.
Показання свідків захисту суд поставив під сумнів, оскільки вони не були очевидцями й усе переповідали зі слів інших. Водночас суд узяв до уваги, що Драгуненко співпрацював зі слідством і допомагав встановити російських військових, які побили місцевих. Також суд врахував, що обвинувачений пенсіонер, вперше притягується до кримінальної відповідальності та має позитивну характеристику.
У підсумку суд визнав доведеною провину Драгуненка за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 438 КК України, тобто у пособництві у вчиненому за змовою жорстокому поводженню з цивільними та іншому порушенні законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами. Суд присудив чоловіку девʼять років в’язниці. Його захист подав апеляцію.
