Музейник чи “чорний” колекціонер? Тисяча ікон, дві тисячі творів народного живопису, сотні старовинних книг та географічних карт, стародавні розписні скрині, тисячі рушників, раритети Трипільської культури та скіфських часів – ось лише приблизний опис колекції власника історико-етнографічного музею Володимира Недяка. За деякими оцінками, число експонатів може наближатися до 30 тисяч, але як усі ці скарби вартістю в мільйони доларів потрапили в приватні руки?
Звідки у звідки у звичайного колекціонера настільки рідкісні екземпляри? І до чого тут експрезидент Віктор Ющенко, “чорні” археологи та ймовірна співпраця з рф? Подробиці – у масштабному розслідуванні журналістки СтопКору Марії Винниченко.
Володимир Недяк відомий у культурних колах як збирач українських старожитностей, директор приватного історико-етнографічного музею “Козацькі землі України”. Музей має величезну територію на Черкащині в понад 67 гектарів, де розташовані будівлі, зведені за стародавніми технологіями з використанням тогочасних інструментів. Утім, згідно інформації Мінкульту, дана установа не значиться у мережі громадських музеїв різних форм в Черкаській області.
Окраса музею – скіфські й половецькі “баби”. Таких кам’яних ідолів у колекції Недяка майже три десятка. Проте, звідки колекціонер їх забрав і перевіз – достеменно невідомо. Хоча історично місце розташування для кам’яних баб ніколи не обиралося випадково. Це були кургани або, наприклад, могильники, тобто території, які мають сакральне значення. Водночас, на відкритій території музею унікальне зібрання під загрозою – камінь може зазнати пошкоджень від дощів, вітрів і снігу.
Та й охорона викликає питання: лише один сторож на 67 гектарів.
А в одному з відеоінтерв’ю з Недяком збирач демонструє старовинний фоліант і акцентує: книга рідкісна, таких в Україні усього чотири. Ці кадри неабияк вразили справжніх музейників. Адже книга просто розсипається в руках пана Володимира, і це навряд чи можна назвати дбайливим і якісним зберіганням унікального експонату.
“Державна частина музейного фонду зберігається в державних установах, тобто в музеях. Недержавна частина музейного фонду зберігається в приватних колекціях. Тобто і те, і те є власністю держави. І є культурною спадщиною. І до тої, і до тої спадщини застосовуються абсолютно однакові вимоги”, – зауважує зберігачка фондів Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко.
Вона підкреслює: зберігання – це надзвичайно важлива складова. Адже чим ретельніше ми дотримуватися правил і створювати належні умови для зберігання, тим довше артефакти залишаться неушкодженими, і тим більше наступних поколінь зможе їх побачити.
Аби пересвідчитись на власні очі, в яких умовах зберігається колекція пана Недяка, команда СтопКору спробувала домовитись із ним про візит.
Однак медійники стикнулись із суттєвим опором з боку музейника.
“У мене немає музею тут, тільки видавництво. Тут видавництво і все. Така історія”, – заявив Володимир.
Примітно, що цей діалог із репортерами відбувся біля Академії, де завдяки Фонду держмайна пан Недяк орендує декілька кімнат. За інформацією наших джерел, там теж зберігається частина його колекції, однак потрапити туди ніхто не може – не пускають навіть представників ФДМУ.
А що кажуть про Володимира Недяка у професійних колах?
Як розповіла знімальній групі СтопКору на конфіденційних умовах мистецтвознавиця Дарина, у сучасній музейній сфері України Недяк начебто відомий як “гуру чорної археології”.
“Незаконно розкопані трипільські поселення та скіфські кургани, привласнення і переміщення половецьких баб, розграбування українських церков і ошукування регіональних музеїв – саме з цього складається його колекція, якій позаздрив би Лувр, не кажучи про національні музеї України. Чому питання про походження колекції Недяка, який більшість свого життя не має офіційно підтверджених прибутків, виникло тільки зараз – дуже дивує. Але дякувати Богу, що виникло. Значить, є шанс, що нам вдасться зберегти ці речі для наступних поколінь”, – стверджує вона.
Ба більше, зі слів нашої співрозмовниці, пан Недяк, імовірно, не тільки незаконно привласнював, а й нелегально торгував українською культурною спадщиною.
Тож звідки у музейника кошти на всі ці скарби і яким чином він зумів зібрати настільки унікальну колекцію?
Сам Володимир Недяк запевняє: це – чесно зароблені кошти від видання шести тисяч примірників його книги “Україна-козацька держава” та прибутки від співпраці з відомим столичним готелем.
“Вас цікавить звітність, як журналістів, чи що вас цікавить? Чи звідкіля гроші заробив я? То я розповідаю. Їдьте в готель “Хаят”. У 2008 році повністю оформив 426… 246 номерів. Заробив, не памʼятаю, чи 3 мільйони… чесно, забув. Уже коли була криза. Заплатив у банки 250 тисяч податку. Те, що знімав, офіційно провів”, – розповідає він.
Отже, з його слів випливає, що пан Недяк – колишній мільйонер.
Хоча жодної згадки про його роботу в готелі “Хаят” у медіа чомусь немає. Тож ця легенда видається сумнівною, тим паче, що і в питаннях походження деяких експонатів сам збирач періодично змінює версії. Хоча порядних колекціонерів із цим питань виникати не має. Адже на кожен раритет має бути свій документ про легальність походження.
“Ті речі, які від мене виходять, є з сертифікатами. В мене є захищений фірмовий бланк, на якому я пишу анотацію, фотографію, навіть роблю оцінку грошову тих речей. Ставлю печатку та підпис”, – коментує колекціонер старожитностей Федір Зарнецький.
Відповідно до українського законодавства, будь-які визначні експонати навіть у приватних колекціях мають бути зазначені у державному реєстрі.
“У нас є Конституція, по якій ми працюємо. 333 стаття – це є закон про охорону пам’яток. У нас є закон, який визначає, що саме відноситься до культурних пам’яток. Існує реєстр, який обов’язковий для усіх видів культурно-історичної спадщини”, – наголошує експерт з трипільської культури, культурна діячка Ірина Форестян.
Та чи працюють ці закони на практиці? І куди Недяк може передавати необліковані українські скарби?
Як стверджує мистецтвознавиця Дарина, більшість покупців пана Володимира – з росії. І саме до країни-агресора нелегально можуть вивозитись унікальні експонати.
“Ці варвари зазіхали в першу чергу не наші землі, а саме на нашу культуру і історію. Ви подивіться, як вони грабують наші музеї на окупованих територіях: вивезли з національного заповідника “Кам’яна могила” унікальні стародавні наскельні зображення — петрогліфи – це найдавніше письмові згадки на планеті, яким 40 тисяч років. Вони викрали золоті артефакти візантійського періоду із музею-заповідника “Херсонес Таврійський”. Дуже хочеться вірити, що після Перемоги ми повернемо все в Україну”, – підкреслює вона.
Зі слів жінки, багато музейних екземплярів вивозиться в валізах, на потягах у Європу, а там продається російським окупантам та колекціонерам за безцінь.
“Нещодавно Недяк продав рідкісне Євангеліє за кордон. Таких в Україні лише декілька. Вони безцінні. Ця книга – не лише Святе письмо, це твердження того, що служби велися староукраїнською мовою ще в 16 столітті. Мовою, існування якої так заперечує наш ворог. Проста жінка перевезла цю реліквію у валізі, не розуміючи, що вона вивозить із України. А проданий рідкісний триптих, мабуть, лише по рідкісній випадковості потрапив до рук доброчесного українського колекціонера”, – розповідає Дарина.
Хто може покривати всі ці “оборудки”?
Нещодавно у Музеї історії Києва проводилась виставка, де Недяк теж представив свої експонати періоду козаччини, зокрема: ікони та Євангеліє. Редакція СтопКору спрямувала запит до Музею, поцікавившись, які документи надав Недяк стосовно власності та їхнього походження. Але у визначений законом термін журналістам ніхто не відповів.
Тож легальність виставлених предметів викликає ще більше питань, відповіді на які може знати… колишній президент України Віктор Ющенко.
Як свідчать відеокадри з їхньої зустрічі, Ющенко і Недяк товаришували. За наявною інформацією, саме пану Володимиру довірили зібрати раритетні експонати для музею, який мав відкритися в рамках комплексу під егідою Ющенка. Як розповідають джерела СтопКору, він нібито подорожував Україною і домовлявся із музеями, аби передати найцінніші реліквії до столиці. Але минув час, а музей так і не відкрився.
“Дійсно, я пам’ятаю, були круглі столи з цього приводу, засідання, де і наглядова рада Мистецького Арсеналу, і якісь інші музеї долучалися. Це мав бути Музей історії українського народу. Потім Ющенко перестав бути президентом і просто вже стало не до музеїв. А Недяк – для мене очевидно, що є особа, яка привласнила собі нашу з вами власність”, – коментує на умовах анонімності людина з колишнього оточення Віктора Ющенка.
“У 2004 році Недяк мав роман з моєю колегою-чиновницею… У тому числі за її сприяння відбувалася передача стародавніх українських артефактів з музейних фондів різних регіонів України Недяку. Адже залежність керівництва музеїв від міністерства була на той час тотальною. Отже, наче щось загубилося, щось не підлягало реставрації, щось недоописали…. Таким чином багато “загублених” музейними фондами експонатів опинилися у Недяка”, – розповідає Оксана (ім’я змінено з міркувань безпеки).
Ще одним джерелом поповнення колекції Недяка, за словами інсайдерів, могли стати так звані “чорні археологи”.
Примітно, що сам Володимир відверто хизувася медійникам: на нього начебто працюють 36 дилерів по всій Україні.
“Я дізнаюся від них про всі цікаві археологічні знахідки, які з’являються на ринку антикваріату. Я не питаю, хто знайшов той чи інший раритет, але вимагаю, щоб повідомляли, де його виявлено. У дилерів залізне правило зберігати цю інформацію в таємниці”, – стверджує Недяк.
Водночас, як підкреслює другий заступник голови “УТОПІК” Олександр Сулим, за правилами, будь-який чесний колекціонер, який хоче не зап’ятнати своє ім’я і дійсно прагне залишити слід в українській культурі, має заявити про знахідку в СБУ.
“Закон про археологічну спадщину автоматично відносить будь який предмет археології до Музейного фонду України. Тобто фактично, якщо це археологічний предмет, то згідно закону громадянин зобов’язаний передати його в музейний фонд України. Це стосується без виключення всіх елементів археологічної спадщини – тут закон дуже жорсткий”, – підтверджує директорка департаменту культурної спадщини при Мінкульті Марʼяна Томин.
Проте Володимир Недяк із цією тезою не погоджується.
“25 стаття Конституції говорить: приватна власність – недоторканна. Я її зібрав і з нею, що хочу роблю. Вона моя і в мене. Я живу по совісті і збираю. Це приватна власність. Культурна спадщина, яку я зберігаю”, – заявляє він.
Тож, що саме і яким чином потрапляє до рук пана Недяка, фактично зафіксувати неможливо. Так само неможливо й відстежити, що звідти зникає.
Як стало відомо СтопКору, Академія, де Недяк орендує приміщення, подала на нього в суд через борги, оскільки музейний перестав сплачувати за кімнати. Також у позові до суду, Академія вказує на незаконні приховані пошукові роботи, в результаті чого до єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, яке передбачає покарання за пошук рухомих предметів із обʼєктів археологічної спадщини.
Крім того, щоб дослідити законність колекції Недяка, група народних депутатів звернулись до Премʼєр-міністра Дениса Шмигаля, який доручив вивчити це питання профільним міністрам.
Також на даний момент на Черкащині Золотиніський районний відділ поліції почав досудове розслідування за статтею 198: придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.
Зі свого боку, СтопКор передає усі забрані репортерами факти до правоохоронних органів і вже готує наступну серію журналістського розслідування.
