В світовій історії “кустарного” озброєння своє цікаве місце зайняв проект Сербії по створенню “імпровізованих” ЗРК на базі ракет “повітря-повітря” типів Р-60 та Р-73, відомий під загальною назвою “Pracka” (“Праща”), роботи по якому йшли саме під час війни в Югославії у 1990-х роках.
Тоді підсанкційний режим Слободана Мілошевича та його “проксі-сили” шукали будь-які можливості посилити власну протиповітряну оборону будь-якими “кустарними методами”. Першою “пробою пера” в рамках таких зусиль стала імпровізована пускова установка під радянські ракети Р-13 на шасі вантажівки ТАМ-150, яку під час одного із парадів показали формування боснійських сербів.
Ця установка на Заході була відома під назвою Atoll, жодного разу на практиці не застосовувалась, можливо була просто “парадним декором”, але таки наштовхнула конструкторів у самій Сербії на деякі “імпровізовані” рішення.
Першим таким “імпровізованим” рішенням в рамках проекту “Pracka” (“Праща”), стала установка для відстрілу ракет “повітря-повітря” Р-60МК на базі лафету до зенітної гармати M55. Мало того, що така установка і так мала би малу дальність стрільби, зважаючи на ТТХ ракети Р-60, так про успішність її застосування взагалі нічого не було відомо.
Але це не стримало сербських конструкторів від подальшого розвитку проекту, в рамках якого з’явились дві варіації одного “імпровізованого” ЗРК – Pracka RL-2 та Pracka RL-4. Базою для обох варіантів стало шасі від самохідної зенітної установки M53/59 чеського виробництва.
Pracka RL-2 призначався для відстрілу “апгрейду” Р-60МК, до якого “прикрутили” прискорювач, перероблений із реактивного снаряда до РСЗВ калібру 128 мм. Для запуску ракети мали використовуватись направляючі на базі авіаційного пілона АПУ-60-1ДБ1.
Pracka RL-4 призначався для відстрілу “апгрейду” Р-73, прискорювач для якого виготовляли взагалі з поєднання одразу 6 некерованих авіаційних ракет С-5 калібру 57 мм. Для відстрілу мала використовуватись направляюча на базі авіаційного пілону АПУ-73.
Але далі виник ось такий нюанс. Серби зуміли підібрати належні ПУ для відстрілу авіаційних ракет, навіть створили цікаві стартові прискорювачі на базі некерованих реактивних снарядів. Але схоже, їм так і не вдалось вирішити проблеми з наведенням ракет із цих “імпровізованих” ЗРК для стрільби по повітряним цілям.
Тому й виникла така картина, що у відкритому доступі є дані про те, що під час операції НАТО проти режиму Слободана Мілошевича в Югославії у 1999 році згадані вище Pracka RL-2 та Pracka RL-4 були в строю, але жодної згадки про те, що ці засоби ППО бодай в одному епізоді успішно відстрілялись.
