Восени 2022 року Міністерство оборони уклало контракт про закупівлю 100 тисяч мінометних мін різних калібрів з компанією «Львівський арсенал» на 37 млн. євро – з передоплатою майже 100%. Від Міністерства контракт підписав тодішній т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв, від «Арсеналу» – колишній депутат Юрій Збітнєв. Куратором цієї угоди був колишній чиновник «Укроборонпрому» Олександр Хорошаєв.
У цій оборудці є кілька головних героїв. Так, WDG Promet належить Матіасу Зубаку – сину відомого торгівця зброєю Звонко Зубака. Загалом на цю фірму було перераховано від України 14 млн євро. Але, схоже, Зубаки не збиралися купувати ніяких мін: згідно з випискою з рахунку, з’ясувалося, що частину цих коштів вони витратили на купівлю порохового заводу Вітезіт у Боснії та Герцоговині.
27 січня стало відомо, що СБУ викрила чиновників Міноборони та «Львівського арсеналу», запідозривши їх у розкраданні 1,5 млрд. грн на постачанні мін для української армії. Обвинуваченим загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Для переказу коштів з України Матіас Зубак використав Празьку кредитну спілку (PDZ), якою керує Бабух. Також його компанія Somecs проводила для Зубаків аналіз та консалтинг щодо придбання деяких активів, зокрема, того ж таки заводу Вітезіт. У ЗМІ стверджували, що Зубак вже тоді планував оборудку і спеціально використав не великий відомий банк, а меншу фінансову структуру. Нібито Зубак і Бабух є бізнес-партнерами, які давно працюють разом.
Камілю Бабуху є що сказати як про цю історію, так і про Зубаків.
Насамперед чеський банкір заперечує факт, широко оприлюднений у низці ЗМІ, щодо того, ніби вони із Зубаками – давні партнери.
«Зубак-старший звернувся до мене через мого знайомого, хорватського адвоката і клієнта PDZ наприкінці 2020/21 р. Це були суто робочі стосунки зі Звонко Зубаком. Якщо я маю справу з клієнтом по бізнесу, він не є моїм другом або партнером. Мій підхід до цього клієнта був коректним і зазвичай доброзичливим, але не тому, що я “крав” із ними, як намагаються навіяти незрозумілі проросійські інтернет-джерела, а тому, що, крім усього іншого, я багато чого про нього не знав», – зазначає Каміль Бабух.
Він стверджує, що WDG Promet сам зняв кошти з рахунку, причому не для того, щоб закупити міни для України, а щоб придбати непрацюючий боснійський завод. І оскільки компанія Бабуха Somecs проводила аналіз інвестиційної привабливості цього активу, він одразу зрозумів, що це – грубо кажучи, мотлох. Тому після того, як Зубак зняв кошти з рахунку, Бабух повідомив фінрегулятору Чехії про цю транзакцію як підозрілу. Іншими словами, він прямим текстом звинуватив хорватську компанію у тому, що вона витратила українські гроші на купівлю «Вітезіту», – йдеться в розслідуванні «Капіталу».
Чи може банк не видати вам ваші ж гроші? Так, якщо, наприклад, кошти були заморожені рішенням суду в межах кримінального провадження. Але в цьому випадку нічого подібного не було. Єдине, що міг зробити Каміль Бабух – повідомити відповідним органам про свої підозри. Що він, власне, і зробив, як тільки стало зрозуміло, що Зубак має свої, далеко незаконні плани подальшого розпорядження з цими коштами.
Згодом, остаточно переконавшись, що має справу з шахраєм, Бабух доклав зусиль, щоб Зубаки не змогли відкрити рахунки в інших банках Чехії і сприяв тому, щоб рахунки WDG Promet, вже відкриті у країні, були заблоковані. Як і українські кошти, на які Зубак купив «Вітезіт» замість того, щоб витратити їх на закупівлю мін для України.
Ця справа і так викликає обурення, але нещодавно з’ясувалися нові деталі, які роблять її ще огиднішою. Виявилося, що Зубака має багаторічного бізнес-партнера – Петера Перничку, власника компанії Winsley Finance Limited. Отже, зв’язок між ними очевидний. Крім того, під час розгляду справи про банкрутство Пернички у чеському суді його захищав адвокат WDG Promed – Карл Вітченс. Перничка має міцні і давні зв’язки у москві, які розпочалися ще під час його служби у чеській армії за соціалістичної доби. Згідно з протоколом допиту Пернички у чеському суді, він, відповідаючи на питання, де знаходиться архів його фірми, відповів, що у москві, і що його «російські друзі в разі потреби допоможуть йому дістатися до нього».
Балканські шахраї, пов’язані із російськими фірмами, намагалися вкрасти в Україні 14 млн. євро, використавши їх на власні сумнівні потреби. А коли чеський банкір, який раніше вважав їх порядними клієнтами, спробував перешкодити їм, вони намагаються перекласти на нього всю провину за нібито «крадіжку» коштів.
